Національний протокол з інфузійної терапії

У рамках ІІІ Міжнародного конгресу з інфузійної терапії, що відбувся у Києві 6-7 жовтня цього року, було представлено перший проект Національного протоколу з інфузійної терапії. Автори презентації – член-кореспондент НАМН України, професор В.З. Нетяженко і доцент кафедри анестезіології та інтенсивної терапії НМАПО імені П.Л. Шупика, кандидат медичних наук О.А. Галушко. Як зазначено в доповіді, до початку 2000-х років літератури на цю тему було мало. Перший посібник вийшов лише в 2004 році – монографія М.І. Гуменюка та С.І. Кіркилевського «Инфузионная терапия. Теория и практика». Надалі в 2008 (в Черкасах) та 2012 (у Львові) роках були проведені міжнародні конгреси та з’їзди, присвячені проблемам застосування інфузійної терапії у різних галузях медицини. На жаль, дефіцит інформації відчувається й досі, тому виникла нагальна потреба в систематизації та узагальненні знань, створенні рекомендацій з інфузійної терапії для лікарів різних спеціальностей на загальнодержавному рівні.

На основі накопичених знань було підготовлено Національну настанову з інфузійної терапії. У першому розділі Настанови визначено мету створення протоколу – допомогти практичному лікарю у вирішенні питань з точки зору фізіологічних принципів, що лежать в основі призначення інфузійної терапії, патофізіологічних змін, які впливають на баланс рідини при різних патологічних станах, а також допомогти розібратися з показаннями до застосування різних інфузійних середовищ на основі оцінки водно-електролітного статусу пацієнта. Доповідач О.А. Галушко окреслив головні аспекти інфузійної терапії, які є актуальними для лікарів-практиків:

• Як визначити необхідний об’єм інфузійної терапії?
• Як визначити безпечний об’єм інфузійної терапії?
• Які з інфузійних засобів сьогодні варто використовувати?
• Як скласти раціональну програму інфузійної терапії для конкретного хворого?

У другому розділі Настанови йдеться про те, як було проведено клінічний відбір настанов до адаптації для українського сьогодення. Як прототипи були використані настанови провідних національних та світових організацій – National Institute of Health and Clinical Excellence (NICE), Royal College of Physicians, American Heart Association/American Stroke Association Stroke Council, Clinical Cardiology Council, Cardiovascular Radiology and Intervention Council тощо. Відібрані клінічні протоколи оцінювалися робочою групою розробників за допомогою інструменту AGREE (наказ МОЗ України від 19.02.2009 р. №102/18 «Про затвердження уніфікованої методики з розробки клінічних настанов, стандартів, уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги на засадах доказової медицини»). Після оцінки за допомогою інструменту AGREE було відібрано 10 клінічних настанов, які отримали найвищу оцінку експертів.

У третьому розділі розглянуто патофізіологічні передумови та принципи проведення інфузійної терапії, а саме: клінічна фізіологія водно-електролітного обміну; підхід до оцінки потреб в інфузійній терапії; правила та умови проведення інфузійної терапії; правила і методики катетеризації периферичних вен. Четвертий розділ присвячено загальній характеристиці основних груп інфузійних засобів (кристалоїди, колоїди, багато­компонентні розчини тощо), а п’ятий – оцінці моніторингу пацієнтів, які отримують інфузійну терапію.

У шостому розділі йдеться про інфузійну терапію з метою поновлення об’єму циркулюючої крові (ресусцитації), а у сьомому – про інфузійну терапію для покриття щоденних потреб. У восьмому розділі розглянуто питання інфузійної терапії для заміни та перерозподілу наявних рідин. У розділах з 9-го по 14-й окремо винесені питання щодо інфузійної терапії для окремих галузей внутрішньої медицини: кардіології, пульмонології, неврології, гастроентерології, ендокринології та інфекційних хвороб. А з 15-го до 18-го розділу обговорюються питання інфузійної терапії для періопераційного періоду, політравми, сепсису та деяких інших патологічних станів і синдромів (дегідратаційного синдрому, розладів електролітного балансу, порушення кислотно-лужної рівноваги, інтоксикаційного синдрому).

У кінці Настанови містяться додатки: діаграма та таблиця поточних втрат; шкали для оцінки і моніторингу стану пацієнта (Глазго, NEWS, SOFA); склад і особливості застосування основ­них груп препаратів для інфузійної терапії.

Проект Національної настанови був розміщений на сайті МОЗ України до серпня 2016 року. Проведено громадське обговорення, отримано близько 30 пропозицій, найраціональніші з  яких будуть внесені до Настанови.