Використання препаратів декскетопрофену різних виробників для лікування післяопераційного болю у пацієнтів відділення інтенсивної терапії

Розпізнавання та лікування болю залишаються одними з найпоширеніших клінічних ситуацій у лікувальній практиці. Біль має значний вплив на біологічну, соціальну та економічну складові життя пацієнтів, що не можна недооцінювати [1]. Опубліковано багато досліджень із вивчення ефективності нестероїдних протизапальних засобів у лікуванні болю, проте дані щодо їх безпечності в цих публікаціях значно різняться [2]. Останнім часом у відділеннях інтенсивної терапії (ВІТ) з метою знеболення широко застосовуються препарати декскетопрофену як іноземного, так і вітчизняного виробництва. Даних про порівняння їх клінічної ефективності в літературі ми не знайшли. Тому метою нашого дослідження було визначення ефективності препаратів декскетопрофену різних виробників у лікуванні післяопераційного болю у пацієнтів загальнохірургічного профілю.

Матеріали і методи. У пілотне дослідження увійшли 14 пацієнтів, які перебували в післяопераційному періоді у ВІТ після загальнохірургічних втручань. До дослідження включали пацієнтів з ASA І-ІІІ. Критеріями виключення з дослідження були: відмова хворого, алергічна реакція на декскетопрофен, порушення системи коагуляції, психічні розлади, деменція, пептичні виразки та шлунково-кишкові кровотечі в анамнезі. Досліджувані були розподілені на дві групи по 7 пацієнтів у кожній. Пацієнтам першої групи для післяопераційного знеболення призначали препарат декскетопрофену дексалгін (Dexalgin Inject виробництва Berlin-Chemie AG) – група дексалгіну. У пацієнтів другої групи для післяопераційного знеболення використовували препарат декскетопрофену кейвер (Keiver виробництва «Фармак») – група кейверу.

При госпіталізації у ВІТ ми визначали у пацієнтів клінічні показники – артеріальний тиск систолічний, діастолічний і середній (АТ_сист., АТ_діаст., АТ_сер.), частоту серцевих скорочень (ЧСС), частоту дихання (ЧД), відсотковий вміст оксигемоглобіну в артеріальній крові (SpO₂), лабораторні дані (рівень глюкози у крові) та оцінювали біль за 10-бальною шкалою ВАШ (де 0 – відсутність болю, 10 – максимально можливий біль). Оцінку клінічних даних та болю за ВАШ проводили через 30, 60, 120 хвилин, 4, 6, 12 та 24 години після перебування у ВІТ. Повторно рівень глюкози у крові вимірювали через 12 і 24 години після переміщення хворого з операційної у ВІТ.

Препарати декскетопрофену (дексалгін або кейвер) вводили одразу при переведенні пацієнтів у ВІТ, наступну дозу, залежно від оцінки болю за шкалою ВАШ (до 4 балів включно), призначали через 12 або 8 годин. Якщо оцінка становила 5 балів і більше (у спокої), хворим вводили омнопон 2% в дозі 1 мл внутрішньом’язово (в/м).

Анальгетичний ефект препаратів декскeто­про­фену ми оцінювали за потребою у використанні для знеболення наркотичних анальгетиків та їх добовою дозою. Дані оцінювали з використанням стандартних таблиць Excel та програми Stаtistica 6.0. Різницю даних вважали достовірною при р < 0,05.

Результати. Пацієнти обох груп достовірно не відрізнялися за віком, масою тіла та зростом (таблиця).

Пацієнти обох груп були гемодинамічно стабільні як на момент транспортування у ВІТ, так і протягом усієї доби спостереження у ВІТ (рис. 1).

Рис. 1. Показники гемодинаміки у пацієнтів групи дексалгіну (група 1) та групи кейверу (група 2) при переведенні з операційної та в перші 24 години лікування у ВІТ

 

Рис. 1. Показники гемодинаміки у пацієнтів групи дексалгіну (група 1) та групи кейверу (група 2) при переведенні з операційної та в перші 24 години лікування у ВІТ

Привертає до себе увагу підвищення середнього значення АТ_сист. у пацієнтів другої групи на 6-ту годину спостереження. Тахікардії у хворих обох груп не спостерігалося протягом усього періоду перебування у ВІТ, що свідчить про адекватність їх знеболення. Частота дихання в обох групах достовірно не відрізнялася і становила у пацієнтів першої групи 18,7 ± 1,28 за хвилину та 18,8 ± 1,13 – у пацієнтів другої групи.

Рівень глюкози у крові у пацієнтів обох груп не перевищував стрес-норму протягом періоду спостереження, відзначалася тенденція до зниження цього показника від початку до 24-ї години перебування у ВІТ (рис. 2).

Рис. 2. Рівень глюкози у крові пацієнтів групи дексалгіну (група 1) та групи кейверу (група 2) при переведенні їх з операційної та через 12 і 24 години лікування у ВІТ

 

Рис. 2. Рівень глюкози у крові пацієнтів групи дексалгіну (група 1) та групи кейверу (група 2) при переведенні їх з операційної та через 12 і 24 години лікування у ВІТ

Коливання показників за шкалою ВАШ у стані спокою та при рухах у пацієнтів обох груп представлено на рисунку 3.

Рис. 3. Значення ВАШ у пацієнтів групи дексалгіну (група 1) та групи кейверу (група 2) у спокої та при рухах при переведенні з операційної і в перші 24 години лікування у ВІТ

 

Рис. 3. Значення ВАШ у пацієнтів групи дексалгіну (група 1) та групи кейверу (група 2) у спокої та при рухах при переведенні з операційної і в перші 24 години лікування у ВІТ

Що стосується застосування наркотичних анальгетиків, то в групі дексалгіну лише один пацієнт отримав одноразове введення омнопону за добу спостереження (14,3%), всі інші пацієнти були знеболені на достатньому рівні введенням дексалгіну через кожні 8 годин.

Чотирьом пацієнтам групи кейверу для знеболення протягом доби одноразово застосовували в/м введення омнопону (57,1%), а один пацієнт потребував введення наркотичного анальгетику (омнопону) двічі за період спостереження (14,3%) на фоні введення препарату кейвер кожні 8 годин. Отже, ефективність препарату дексалгін щодо зниження потреби у використанні наркотичних анальгетиків має кращу тенденцію в порівнянні з препаратом кейвер (р = 0,0520).

Висновки

1. Препарати декскетопрофену є ефективними засобами для післяопераційного знеболення, їх застосування дає змогу знизити потребу у наркотичних анальгетиках і не викликає порушення функції дихання, що характерно для останніх.

2. Під час проведення дослідження побічних ефектів або ускладнень при застосуванні препаратів декскетопрофену не виявлено.

3. Препарат дексалгін як знеболювальний засіб у пацієнтів загальнохірургічного профілю мав тенденцію до вищої ефективності порівняно з препаратом кейвер.

Список літератури

1. Breivik H., Collett B., Ventafridda V. et al. Survey of chronic pain in Europe: prevalence, impact on daily life, and treatment. Eur. J. Pain. 2006; 10: 287-333.

2. Schug S.A., Goddard C. Recent advances in the pharmacological management of acute and chronic pain. Ann. Palliat. Med. 2014 Oct; 3 (4): 263-75. doi: 10.3978/j.issn.2224-5820.2014.10.02.