Резолюція ІІІ Міжнародного конгресу з інфузійної терапії

У роботі ІІІ Міжнародного конгресу з інфузійної терапії, що відбувся у Києві у жовтні цього року, взяли участь понад 2000 фахівців з усіх областей України та з інших країн світу – Польщі, Німеччини, Азербайджану, Білорусії, Узбекистану, Таджи­ки­стану. На пленарних засіданнях було представлено понад 40 доповідей провідних спеціалістів у галузях трансфузіології, гематології, анестезіології, акушерства і гінекології, гастроентерології, пульмонології, педіатрії, кардіології, комбустіології, неврології та нейрохірургії, хірургії, фтизіатрії, сімейної медицини. Своїм досвідом поділилися знані іноземні вчені і клініцисти. Під час роботи конгресу розглянуто проблемні питання виробничої та клінічної трансфузіології, інфузійної антибіотикотерапії, правильного вибору інфузійних препаратів та середовищ з точку зору патофізіологічного процесу, зосереджено увагу на можливих ускладненнях та побічних ефектах використання різних інфузійних засобів. Отриманий досвід є безцінним для фахівців різних галузей медицини.

Звернуто увагу і на наявність низки невирішених питань. Так, в Україні використання інфузійних розчинів на душу населення є меншим, ніж загалом у розвинутих країнах, що може позначатися на результатах лікування тяжких станів. Доволі значною є частка тяжких реакцій після введення декстринів, які у провідних країнах світу заборонені для використання. Протоколи лікування деяких захворювань містять необґрунтовані рекомендації щодо застосування вільної донорської крові. Якість препаратів на основі донорської плазми залишається на низькому рівні. Недостатньою та часом неадекватною є інфузійна терапія на догоспітальному та ранньому госпітальному етапах.

На підставі зазначених реалій, зважаючи на досягнення і недоліки в галузі інфузійної терапії, Конгрес вважає за необхідне рекомендувати:

• прискорити підготовку та введення в практику протоколу надання інфузійної допомоги постраждалим при проведенні бойових дій та при ліквідації наслідків стихійних лих і катастроф;
• розробити та затвердити нормативно-правові акти щодо реорганізації установ і закладів служби крові, стандарти якості застосування та зберігання крові відповідно до сучасних вимог;
• продовжити розробку та впровадження в клінічну практику нових інфузійно-трансфузійних препаратів на основі гідроксиетилкрохмалю, багатокомпонентних препаратів поліфункціональної дії, нових трансфузійно-інфузійних сполук;
• у хворих, які перебувають у станах, що супроводжуються гіповолемією, застосовувати сучасні інфузійні розчини на основі гідроксиетилкрохмалю та препарати малооб’ємної інфузійної терапії;
• для проведення парентерального харчування використовувати сучасні препарати суміші аміно­кислот, ліпідів, а також комбіновані вуглеводні препарати;
• при застосуванні інфузійної антибіо­тикотерапії обов’язково враховувати результати перевірки чутливості мікроорганізмів до антибіотиків. Обмежити профілактичне застосування антибіотиків;
• створити запаси інфузійних засобів у кожній лікарні первинного рівня надання медичної допомоги, забезпечити необхідним набором препаратів лінійні та спеціалізовані бригади швидкої медичної допомоги;
• розіслати цю резолюцію всім провідним спеціалістам з метою погодження її на засіданнях профільних товариств та інших зібраннях медичної спільноти.