Обструкція дихальних шляхів стороннім тілом

Затверджено Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15 січня 2014 року № 34

І. ПАСПОРТНА ЧАСТИНА

вверх

1.1. Діагноз

вверх

Обструкція дихальних шляхів стороннім тілом

1.2. Код згідно з МКХ-10

вверх

• Т17 Стороннє тіло в дихальних шляхах
  • T17.2 Стороннє тіло в глотці
  • T17.3 Стороннє тіло в гортані
  • T17.4 Стороннє тіло в трахеї
  • T17.5 Стороннє тіло в бронху
  • T17.8 Стороннє тіло в іншому або декількох відділах дихальних шляхів (Стороннє тіло в легені)
  • T17.9 Стороннє тіло в неуточненій частині дихальних шляхів
• W79-80 Інші нещасні випадки із загрозою диханню:
  • W79 Вдихання і заковтування їжі, що призводить до закупорки дихальних шляхів
  • W80 Вдихання і заковтування іншого чужорідного тіла, що призводить до закупорки дихальних шляхів.

1.3. Призначення протоколу

вверх

Протокол призначений для лікарів бригади швидкої медичної допомоги, лікарів медицини невідкладних станів.

1.4. Мета протоколу

вверх

Організація та надання екстреної медичної допомоги постраждалим з обструкцією дихальних шляхів стороннім тілом.

1.8. Епідеміологічна інформація

вверх

Найчастіше (приблизно в 95-98% випадків) сторонні тіла дихальних шляхів трапляються у дітей у віці від 1,5 до 3 років.

Залежно від локалізації виділяють два типи обструкції дихальних шляхів.

Ларинготрахеальна обструкція (10-17%) – стороннє тіло локалізоване вище біфуркації трахеї. Характеризується високим ризиком розвитку тотальної обструкції.

Бронхіальна обструкція – стороннє тіло знаходиться в головному або частковому бронхах, часто в правому головному бронху.

Виділяють чотири типи бронхіальної обструкції:

• механізм кульового клапана – стороннє тіло щільно стоїть при вдиху, але зміщується при видиху. Призводить до раннього розвитку ателектазу ураженої сторони легені;
• механізм стоп-клапана – набрякле стороннє тіло блокує рух повітря при вдиху і видиху. Призводить до раннього ателектазу ураженої сторони легені;
• вентильний механізм – стороннє тіло пропускає повітря при вдиханні, але блокує при видиху. Призводить до розвитку емфіземи легені на боці ураженого бронха і зміщення середостіння в здорову сторону («повітряна пастка»);
• механізм прохідного клапана – стороннє тіло фіксоване, але не блокує проходження повітря. Це призводить до поступового розвитку ателектазу, але без помітного зміщення межистіння.

За даними різних авторів, частота проникнення в різні відділи дихальних шляхів така: сторонні тіла гортані – 12%, сторонні тіла трахеї – 18%, сторонні тіла бронхів – 70%.

За локалізацією найнебезпечнішим місцем є гортань і трахея. Сторонні тіла трахеї у цій ділянці можуть повністю перекрити доступ повітря. Якщо не надати невідкладну допомогу, то смерть настає за 1-2 хвилини. Сторонні тіла у головних і часткових бронхах також досить небезпечні. Якщо вони обтурують просвіт бронха за типом «клапана», то розвивається синдром внутрішньо-грудного напруження, який призводить до небезпечних порушень дихання та кровообігу, зміщення органів межистіння, розвитку «парадоксального дихання».

Сторонні тіла трахеї, як правило, не фіксовані, а балотують. При потраплянні на ділянку біфуркації трахеї виникає напад кашлю, стороннє тіло підіймається вгору і вдаряється об нижню поверхню голосових складок – тоді можна чути характерний звук хлопка; крім того, під час балотації стороннє тіло іноді защемлюється між голосовими складками. Це призводить до задухи. Особливу небезпеку становлять сторонні тіла, що здатні розбухати (квасоля, горох), викликаючи обструкцію просвіту трахеї.

Сторонні тіла бронхів у 80% випадків потрапляють у правий бронх, який є майже прямим продовженням трахеї. Характерними в таких випадках є задишка і кашель. Якщо одна з легень функціонує нормально, то задишка виражена неявно. При повній обструкції просвіту одного з головних бронхів виникає ателектаз легені. Інша легеня емфізематозно розширюється. Іноді стороннє тіло може виконувати роль клапана: при вдиху повітря вільно проходить через бронх, а видих утруднений. У цьому випадку розвиваються явища емфіземи.

Сторонні тіла дихальних шляхів за своєю природою діляться на органічні і неорганічні. Органічні сторонні тіла є більш небезпечними, тому що крім обструкції можуть викликати й алергічні реакції.

ІІ. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

вверх

Особливістю нового протоколу є принципові зміни в організації системи надання екстреної медичної допомоги (ЕМД) постраждалим із обструкцією дихальних шляхів стороннім тілом.

Основною метою Уніфікованого клінічного протоколу було створення ефективної системи надання ЕМД постраждалим із обструкцією дихальних шляхів стороннім тілом.

Цей Уніфікований клінічний протокол надання медичної допомоги є комплексним протоколом надання допомоги постраждалим із обструкцією дихальних шляхів стороннім тілом (діагноз за МКХ-10: Т17 (Т17.2 – Т17.9) – стороннє тіло в дихальних шляхах, W79-W80 – інші нещасні випадки із загрозою диханню).

Обґрунтування та положення цього Уніфікованого клінічного протоколу вперше побудовано на доказах (evidence-based medicine): вони мають конкретні посилання на джерела доказової медицини – клінічні настанови – третинні джерела, які створювалися на основі даних РКД, НРКД, мета-аналізів, систематизованих оглядів літератури тощо.

В Уніфікованому клінічному протоколі передбачена чинна організаційна структура надання медичної допомоги (Закон України № 3611-VI від 07.07.2011 р. «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо удосконалення надання медичної допомоги», Закон України від 05.06. 2012 р. № 5081-VI «Про екстрену медичну допомогу»).

ІІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА

вверх

Організація та надання медичної допомоги на догоспітальному етапі

Обґрунтування та основні положення протоколу

1. Догоспітальний етап включає надання екстреної медичної допомоги пацієнтам з обструкцією дихальних шляхів стороннім тілом з моменту виявлення пацієнта або звернення такого пацієнта (родичів або свідків) за медичною допомогою до моменту госпіталізації.

2. Надання екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі здійснюється бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, станцій екстреної (швидкої) медичної допомоги, лікарями відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги багатопрофільних лікарень, які входять у систему екстреної медичної допомоги.

3. Медична допомога на догоспітальному етапі повинна бути надана пацієнтам з гострою обструкцією дихальних шляхів стороннім тілом у перші хвилини від потрапляння його в дихальні шляхи та, якщо можна, у перші секунди з моменту появи асфіксії.

4. Пацієнтам з гострою обструкцією дихальних шляхів стороннім тілом необхідно забезпечити термінову госпіталізацію насамперед у центри (відділення), що надають вторинну медичну допомогу, а також у відділення, де можливим є:

• виконання прямої ларингоскопії чи бронхоскопії;
• торакотомія і пряме видалення стороннього тіла при неуспішних трахеобронхоскопічних маніпуляціях;
• клінічне динамічне спостереження за пацієнтом та обстеження органів черевної та грудної порожнин на предмет механічного пошкодження цих органів після виконання прийому Геймліха.

5. Швидка діагностика та невідкладна допомога на догоспітальному етапі зменшують рівень летальності внаслідок асфіксії серед постраждалих з обструкцією дихальних шляхів стороннім тілом.

6. Для забезпечення послідовності надання медичної допомоги пацієнтам з діагнозом «обструкція дихальних шляхів стороннім тілом» у кожному закладі охорони здоров’я (ЗОЗ) доцільно розробити та впровадити локальні протоколи медичної допомоги (ЛПМД), в яких визначено клінічний маршрут пацієнта та обсяг лікувально-діагностичних заходів відповідно до матеріально-технічного та кадрового забезпечення. Взаємодія між ЗОЗ, які надають екстрену, первинну та вторинну медичну допомогу, визначається наказом територіального органу з питань охорони.

7. У кожному ЗОЗ обов’язково повинен бути розроблений та затверджений ЛПМД.

8. ЛПМД повинен бути доведений до кожного, хто бере участь у наданні медичної допомоги пацієнтам з обструкцією дихальних шляхів стороннім тілом на догоспітальному етапі.

3.1. Для закладів охорони здоров’я, що надають екстрену медичну допомогу

вверх

3.1.1. Для диспетчера оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф

Положення протоколу

1. Прийом виклику диспетчером оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф за єдиним телефонним номером виклику екстреної медичної допомоги 103 або за єдиним телефонним номером виклику екстреної допомоги 112.

2. Диспетчер оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф повинен прийняти виклик відповідно до затвердженого алгоритму та направити бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги до пацієнта з аспірацією стороннього тіла та ознаками обструкції трахеї.

Необхідні дії

Обов’язкові:

1. Диспетчер переконується в наявності об­струк­ції дихальних шляхів у постраждалого.

2. Після реєстрації виклику диспетчер терміново направляє бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події.

3. Диспетчер дає поради абоненту, який зателефонував у оперативно-диспетчерську службу центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф:

• впевніться у власній безпеці і оцініть ситуацію;
• визначте, чи постраждалий у свідомості (звертаючись до нього);
• визначте, чи може постраждалий кашляти і дихати. Якщо так, то фізичних зусиль для надання допомоги застосовувати не потрібно: постраждалий, як правило, може самостійно відкашляти стороннє тіло. Потрібно знаходитися поряд із постраждалим, спостерігати за ефективністю його дихання, заспокоювати його і спонукати кашляти. Кашель – найефективніший спосіб усунення стороннього тіла. При цьому, якщо стороннє тіло, що було виштовхнуте з дихальних шляхів під час нападу кашлю, залишилось у порожнині рота, його слід негайно вилучити, оскільки після звільнення дихальних шляхів відбувається рефлекторний глибокий вдих і стороннє тіло знову може бути аспіроване;
• якщо постраждалий у свідомості, але у нього різко зростає загальна слабкість, уповільнюється і припиняється дихання та кашель, його обличчя набуває синюшного відтінку, почніть надавати допомогу;
• візьміть постраждалого за торс, однією рукою обхопіть його на рівні верхньої частини живота, а другою нахиліть його тулуб вперед до кута 30-45°обличчям донизу і нанесіть 5 різких, але не дуже сильних ударів долонею між лопатками. За відсутності ефекту повторіть цю маніпуляцію;

• якщо ці дії виявилися безуспішними, застосуйте піддіафрагмальний поштовх (прийом Геймліха) (додаток 2);
• якщо ці дії неефективні, далі чергуйте нанесення 5 ударів між лопатками і 5 піддіафрагмальних поштовхів аж до прибуття бригади екстреної медичної допомоги або поки постраждалий не втратить свідомість;
• якщо відбулася гостра обструкція дихальних шляхів і відсутній хтось, хто би міг допомогти, можна навчити постраждалого надати самодопомогу (так званий аутоГеймліх – додаток 3);
• якщо постраждалий втратив свідомість, застосовуйте штучну вентиляцію легень (ШВЛ): за експіраторними методами («рот до рота» або «рот до носа») – якщо постраждалий знайомий або якщо наявні відповідні захисні засоби; за інспіраторними методами – якщо постраждалий не знайомий і немає відповідних захисних засобів. Із інспіраторних методів ШВЛ в цьому випадку заслуговує на увагу метод Шюллера (додаток 4). Штучну вентиляцію легень слід здійснювати аж до прибуття бригади швидкої медичної допомоги;
• постійно контролюйте наявність пульсу в постраждалого;
• у разі відсутності пульсу або невпевненості в його наявності починайте базові заходи з підтримання життєдіяльності (СЛР у послідовності С-А-В – додаток 6);
• при кожному відкритті дихальних шляхів перевіряйте ротову порожнину постраждалого і видаліть під контролем зору сторонні тіла, які, можливо, були виштовхнуті у ротову порожнину внаслідок ваших дій;

• не залишайте постраждалого без нагляду.

3.1.2. Для бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги

Положення протоколу

3.1.2.1. Норматив прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події становить у містах 10 хвилин, у населених пунктах поза межами міста – 20 хвилин з моменту надходження звернення до диспетчера оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

3.1.2.2. Діагностичне та клінічне обстеження пацієнта фіксується у карті виїзду швидкої медичної допомоги (форма 110/о).

Обґрунтування

Рання діагностика обструкції дихальних шляхів стороннім тілом та вчасно надана медична допомога зменшують ускладнення, смертність та інвалідність внаслідок цього нещасного випадку та покращують результати лікування. При розвитку асфіксії внаслідок обструкції дихальних шляхів стороннім тілом вирішальним є фактор часу – чим швидшим є початок надання допомоги, тим вища ймовірність оживлення постраждалого.

Необхідні дії керівника бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги

Обов’язкові:

1. Збір анамнезу події:

З’ясувати (в оточуючих – якщо вони є, або у самого постраждалого – якщо він у свідомості):

• анамнез та обставини нещасного випадку;
• чи надавалася постраждалому домедична допомога (міжлопатковий удар, прийом Геймліха, серцево-легенева реанімація);
• чи були раніше у постраждалого оперативні втручання на верхніх дихальних шляхах, трахеї;
• чи наявний у постраждалого трахеостомічний отвір.

2. Оцінка стану серцево-судинної та дихальної систем пацієнта:

• оцінка стану постраждалого та життєво важливих функцій за системою АВСD (додаток 1).

3. Проведення інструментального обстеження:

Обов’язкові:

• визначення артеріального тиску (АТ);
• визначення пульсу;
• реєстрація електрокардіограми (ЕКГ).

Бажані:

• пульсоксиметрія (визначення сатурації крові киснем (норма – 95%).

3.1.2.3. Лікувальна тактика

1. Необхідні дії керівника бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги

Обов’язкові:

• виконання прийому Геймліха – якщо пацієнт у свідомості, ШВЛ – якщо пацієнт без свідомості.

2. Надання екстреної медичної допомоги

Обов’язкові:

Якщо постраждалий у свідомості:

• застосування піддіафрагмального поштовху (прийому Геймліха) у вертикальному чи горизонтальному положенні постраждалого. Слід пам’ятати про те, що негайно після того, як стороннє тіло вийде з дихальних шляхів, рефлекторно відбудеться глибокий вдих, при якому стороннє тіло, якщо воно залишилося в роті, може знову потрапити в гортань, тому його необхідно негайно вилучити з рота (під контролем зору!).

Якщо пацієнт без свідомості (або якщо вищеописані маніпуляції неефективні, і наростають явища дихальної недостатності):

• спробувати видалити стороннє тіло затискачем за допомогою прямої ларингоскопії.

Якщо це не вдається:

• потрійний прийом Сафара (додаток 5) (при підозрі на травму шийного відділу хребта (ШВХ) голова назад не закидається);
• ШВЛ шляхом трансназальної або трансоральної інтубації трахеї (у разі виникнення технічних труднощів при інтубації трахеї альтернативою може стати ШВЛ із застосуванням ларингеальної маски, стравохідно-трахеального обтуратора з форсованою вентиляцією легень (з надією на те, що повітря буде проникати навколо стороннього тіла) (якщо є підозра на травму ШВХ – при виконанні цієї маніпуляції – «захист» ШВХ за допомогою рук). ШВЛ слід проводити доти, поки постраждалий не буде доставлений до відповідної лікувальної установи;
• для ШВЛ застосовується 100% кисень;
• якщо вентиляція неефективна, слід виконати прийом Геймліха (до 5 разів), періодично контролюючи наявність стороннього тіла у порожнині рота (при виражених набряках або у другій половині вагітності альтернативою піддіафрагмальному поштовху є грудний поштовх), і знову продовжити ШВЛ, здійснюючи спроби проштовхування стороннього тіла нижче біфуркації трахеї ендотрахеальною трубкою, поки не стане можливою бронхоскопія або трахеотомія;
• якщо всі перераховані прийоми не є успішними – виконання хірургічної (при різкому дефіциті часу – пункційної) крікотіреотомії (рекомендовано застосування стандартного набору Quck-Trach (MiniTrach)) – для швидкої пункції і катетеризації трахеї; при цьому, якщо стороннє тіло розташоване вище місця перетину крікотіреоїдної мембрани, то дихання після розширення розрізу й установки канюлі (якщо така є) відразу полегшується;
• якщо ж стороннє тіло розташоване нижче місця перетину крікотіреоїдної мембрани, необхідно затискачем (або схожим інструментом) видалити його з нижніх дихальних шляхів;
• ШВЛ 100% киснем 10-15 л/кг під контролем SpO₂ і негайне транспортування потерпілого у профільний стаціонар;
• у разі розвитку клінічної смерті слід діяти за протоколом, як при раптовій смерті.

3.1.2.4. Госпіталізація

Обґрунтування

Термінова госпіталізація пацієнта у визначені ЗОЗ вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги.

Необхідні дії керівника бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги

Обов’язкові:

• всі постраждалі з обструкцією дихальних шляхів стороннім тілом незалежно від віку, статі та інших факторів підлягають терміновій госпіталізації.
• під час транспортування необхідно забезпечити:
  • моніторинг стану потерпілого;
  • готовність до здійснення реанімаційних заходів;
  • готовність до виконання крікотіреотомії;
  • проведення медикаментозного супроводу за протоколом при розвитку гіповолемічного шоку або гострої дихальної недостатності.
• транспортування здійснюється на ношах у відділення екстреної медичної допомоги багатопрофільної лікарні, безпосередньо у протишокову палату, відділення інтенсивної терапії (реанімаційне відділення) або операційну, оминаючи приймальне відділення.

• всі постраждалі, в яких усунення обструкції дихальних шляхів стороннім тілом відбулося внаслідок застосування прийому Геймліха, підлягають терміновій госпіталізації, незалежно від віку, статі та інших факторів.

ІV. МЕДИКАМЕНТОЗНА ТЕРАПІЯ

вверх

• бронхолітики: теофілін 10-20 мл 2% розчину (0,2-0,4 г) (при необхідності розводять у 100-150 мл розчину натрію хлориду 0,9%; вводять зі швидкістю 30-50 крапель на хвилину);
• препарати зі спазмолітичною дією: дротаверин 2% 2-4 мл внутрішньовенно (в/в); папаверин 2% 2-4 мл в/в (у 20 мл розчину натрію хлориду 0,9%);
• препарати з міорелаксуючою дією: діазепам в/в у початковій дозі 10-20 мг, далі, у разі необхідності – 20 мг внутрішньом’язово або в/в крапельно, не більше 6 мл – розводять у 5% розчині глюкози або в розчині натрію хлориду 0,9%;
• антигіпоксанти: мілдронат 5,0 мл в/в; тіотріазолін 2-4 мл в/в; натрію оксибутират 20% 10-20 мл у 5% розчині глюкози в/в крапельно; кислота аскорбінова – 1-3 мл 5% розчину для в/в крапельного введення, разову дозу розчиняють у 50-100 мл 0,9% розчину натрію хлориду і вводять шляхом повільної в/в інфузії зі швидкістю 30-40 крапель за хвилину;
• перфузійні розчини – у випадку, якщо стан постраждалого тяжкий: гідроксиетилкрохмаль 6% 500 мл в/в; глюкоза 5% 400 мл в/в; натрію гідрокарбонат 4% 200 мл в/в;
• при психомоторному збудженні – препарати седативної дії: діазепам 0,5% 2-4 мл (далі по 2 мл в/в до одержання ефекту); натрію оксибутират 20% 10-20 мл в/в крапельно у 5% розчині глюкози;
• глюкокортикостероїди: дексаметазон 12-20 мг в/в;
• салуретики: фуросемід 1% 20-40 мг в/в;
• антигістамінні препарати (при підозрі на розвиток алергічної реакції на органічне стороннє тіло): хлоропірамін – 2% 1-2 мл в/в.

V. ІНДИКАТОРИ ЯКОСТІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

вверх

5.1. Перелік індикаторів якості медичної допомоги

вверх

5.1.1. Наявність у керівника бригади екстреної медичної допомоги локального протоколу з надання екстреної медичної допомоги постраждалим з розвитком дихальної недостатності внаслідок гострої обструкції дихальних шляхів стороннім тілом.

5.1.2. Наявність у керівника бригади екстреної медичної допомоги локального протоколу з проведення серцево-легеневої реанімації.

5.1.3. Наявність у лікаря та фельдшера бригади екстреної медичної допомоги локального протоколу з проведення серцево-легеневої реанімації.

5.1.4. Відсоток лікарів та фельдшерів з медицини невідкладних станів, що проходили підготовку на короткотривалих курсах з надання екстреної медичної допомоги постраждалим з розвитком дихальної недостатності внаслідок гострої обструкції дихальних шляхів стороннім тілом.

5.1.5. Відсоток лікарів та фельдшерів екстреної медичної допомоги, що проходили підготовку на короткотривалих курсах з проведення серцево-легеневої реанімації.

5.1.6. Відсоток постраждалих із розвитком дихальної недостатності внаслідок обструкції дихальних шляхів стороннім тілом, яких госпіталізовано до закладів охорони здоров’я.

5.1.7. Відсоток постраждалих після перенесеної обструкції дихальних шляхів, що виписані зі стаціонару.

VIІ. ДОДАТКИ

вверх

Додаток № 1

вверх

Оцінка стану пацієнта за алгоритмом АВСD

А – прохідність дихальних шляхів (Airway)

1. Визначте симптоми непрохідності дихальних шляхів: порушення прохідності дихальних шляхів сприяє виникненню парадоксального дихання та участі у диханні додаткових дихальних м’язів; центральний ціаноз є пізнім симптомом непрохідності дихальних шляхів; у пацієнтів, які знаходяться у критичному стані, порушення свідомості часто спричиняє порушення прохідності дихальних шляхів (западання язика, м’якого піднебіння).

2. Кисень у високій концентрації: за допомогою маски з резервуаром; переконайтесь, що подача кисню достатня (> 10 л/хв).

В – дихання (Breathing)

Оцінюючи дихання, важливо визначити та лікувати стани, які є безпосередньою загрозою для життя – тяжкий напад астми, набряк легень, напружений пневмоторакс, гемоторакс.

1. Визначте симптоми, які можуть свідчити про порушення дихання: надмірна пітливість, центральний ціаноз, робота додаткових м’язів або черевний тип дихання.

2. Визначте частоту дихання (в нормі 12-20 вдихів за 1 хвилину).

3. Оцініть спосіб дихання, глибину вдихів та перевірте, чи рухи грудної клітки симетричні.

4. Зверніть увагу на надмірне наповнення шийних вен (наприклад, при тяжкій астмі або напруженому пневмотораксі), наявність та прохідність плеврального дренажу та інше.

5. Проведіть аускультацію та перкусію легень.

6. Визначте положення трахеї – її зміщення може свідчити про напружений пневмоторакс, фіброз легень або наявність рідини у плевральній порожнині.

С – кровообіг (Circulation)

1. Оцініть колір шкіри на відкритих частинах (кистях рук): синя, рожева, бліда або мармурова.

2. Оцініть температуру кінцівок: холодна чи тепла.

3. Оцініть капілярне наповнення (в нормі ≤ 2 секунд). Збільшене капілярне наповнення може вказувати на знижену периферійну перфузію.

4. Оцініть наповнення вен – помірно наповнені чи запалі при гіповолемії.

5. Знайдіть периферійний пульс та пульс на великій артерії, оцініть його наявність, частоту, якість, регулярність та симетричність.

6. Виміряйте АТ, вислухайте тони серця.

7. Зверніть увагу на інші симптоми, які би свідчили про зниження викиду серця, такі як порушення свідомості, олігоурія (об’єм сечі < 0,5 мл/кг за годину).

D – порушення стану свідомості (Disability)

Найчастіше причинами порушень стану свідомості є тяжка гіпоксія, гіперкапнія, ішемія мозку або застосування лікарських засобів із седативним ефектом або анальгетиків.

1. Оцініть зіниці (діаметр, симетричність та реакцію на світло).

2. Швидко оцініть стан свідомості пацієнта за шкалою ком Глазго (Glasgow Coma Scale).

3. Визначте рівень глюкози, щоб виключити гіпоглікемію. Якщо рівень глюкози нижче 3 ммоль/л, забезпечте введення 50,0 мл 20% розчину глюкози в/в.

Додаток № 2

вверх

Техніка виконання прийому Геймліха

• Якщо постраждалий знаходиться у вертикальному положенні, станьте позаду нього і обхопіть його своїми руками на рівні верхньої частини живота. Підтримуючи за тулуб, нахиліть постраждалого вперед. Складіть одну свою кисть у кулак і помістіть його великим пальцем у напрямку до тулуба у надчеревній ділянці. Другою своєю кистю зафіксуйте кулак зверху. Інтенсивно різко стискайте живіт і нижні ребра постраждалого (до 5 серій) у напрямку знизу – вгору до діафрагми для того, щоб створити потужний зворотній рух повітря з легень (внаслідок раптового підвищення внутрішньочеревного тиску), яке і виштовхує стороннє тіло з гортані. Слід пам’ятати про те, що негайно після того, як стороннє тіло покине гортань постраждалого, рефлекторно відбудеться глибокий вдих, при якому стороннє тіло, якщо воно залишилося в роті, може знову потрапити в гортань, тому його необхідно негайно вилучити з рота.
• Якщо постраждалий знаходиться в горизонтальному положенні, то для вилучення стороннього тіла з дихальних шляхів потерпілого слід вкласти на спину, сісти на його стегна «верхи» і двома кулаками здійснювати різкі натискання (поштовхи) на верхню частину живота у напрямку до легень, що забезпечує вже описаний механізм.

Додаток № 3

вверх

Самодопомога при обструкції дихальних шляхів (аутоГеймліх)

Розмістити кулак у надчеревній ділянці, долонею іншої руки накрити кулак і різко та сильно здійснити поштовх руками знизу вгору і ззовні досередини. Якщо таким чином не вдалося виштовхнути стороннє тіло з дихальних шляхів, слід вдатися до більш ефективного варіанту аутоГеймліх: «навалитись» ділянкою надчерев’я на горизонтальний предмет, що міцно стоїть (спинку стільця, кут стола, перила), і за рахунок ваги власного тіла здійснити різкі поштовхи знизу вгору і ззовні до середини.

Додаток № 4

вверх

Інспіраторний метод ШВЛ Шюллера

Постраждалого кладуть обличчям догори, під спину підкладають валик з одягу. Рятувальник стає на коліна обличчям до постраждалого, ніби сідаючи «верхи» на його стегна, і кладе свої долоні на грудну клітку, розмістивши свої чотири пальці вздовж нижнього краю останніх ребер, а великі пальці відводить до середини грудної клітки. Опускаючись вагою тіла на свої долоні, рятувальник тисне на грудну клітку постраждалого – здійснюється видих – потім відхиляється назад, послаблюючи тиск на грудну клітку – здійснюється вдих. Такі рухи повторюють 14-16 разів на хвилину.

Додаток № 5

вверх

Опис виконання потрійного прийому Сафара (закидання голови + висування нижньої щелепи + відкривання рота)

Ліву руку розташуйте на лобі постраждалого, праву руку – під задньою поверхнею шиї і закиньте голову назад. Помістіть вказівний палець правої руки на підборіддя потерпілого під нижню щелепу і злегка потягніть нижню щелепу вперед і вгору. Додатково зафіксуйте підборіддя великим пальцем правої руки під нижньою губою. Не чиніть сильного тиску на м’які тканини підборіддя, оскільки це може призвести до порушення прохідності дихальних шляхів.

Важливо!При підозрі на травму ШВХ слід обмежи­тися тільки висуванням нижньої щелепи та відкриванням рота. Голову назад не закидати.

Додаток № 6

вверх

Концепція проведення серцево-легеневої реанімації у послідовності САВ (4, 11, 12)

С (Сіrculation) – відновлення кровообігу.

1. Покладіть потерпілого спиною на тверду поверхню.

2. Виконайте 30 компресій грудної клітки: натисніть на нижню половину груднини 30 разів, дотримуючись при цьому глибини прогинання груднини на 5 см та частоти натискання – 100-120 за 1 хвилину.

А (Airways) – відновлення прохідності дихальних шляхів.

1. Механічне очищення ротової порожнини від сторонніх тіл, слизу, блювотних мас тощо.

2. Потрійний прийом Сафара (додаток 5).

В (Вrеаthing) – відновлення дихання.

Розпочати проведення ШВЛ. Якщо постраждалий знайомий або якщо наявні відповідні захисні засоби, ШВЛ проводять методом «з рота до рота» (обхопивши губи потерпілого своїми губами та затиснувши йому ніздрі, роблять 2 вдихи за 5 секунд) або «з рота до носа» (2 вдихи за 5 секунд, обхопивши ніздрі потерпілого та затиснувши йому рота). Якщо постраждалий не знайомий і відповідні захисні засоби відсутні, обмежтеся тільки пунктами С-А.

Додаток № 7

вверх

Алгоритм «Обструкція дихальних шляхів стороннім тілом»