Стан когнітивних функцій у пацієнтів із брадиаритміями і постійною електрокардіостимуляцією

Стан когнітивних функцій, у тому числі і у пацієнтів кардіологічного профілю, є об’єктом уваги фахівців різних галузей медицини – неврологів, геронтологів, психіатрів, кардіологів. За результатами численних досліджень, в яких вивчалися можливі причини порушення когнітивних функцій, поряд із таким найважливішим фактором ризику, як літній вік, є артеріальна гіпертензія, різні цереброваскулярні захворювання, ішемічна хвороба серця (ІХС), цукровий діабет, хронічна серцева недостатність (ХСН), порушення серцевого ритму і провідності, а також депресія [5, 15, 29]. На сьогодні все більшу увагу приділяють виявленню легких та помірних когнітивних розладів, особливо на  ранніх стадіях захворювання [41]. Про легкий та помірний когнітивний дефіцит говорять у тому випадку, коли вони викликають труднощі у найбільш складних видах професійної та соціальної діяльності, а за допомогою спеціальних нейропсихологічних методик виявляють об’єктивне зниження зазначених функцій у порівнянні з більш високим вихідним рівнем. Однак самі по собі когнітивні розлади можуть бути маркером поточного неблагополуччя і свідчити про серйозний прогноз у майбутньому [18].

Прогресування серцево-судинних захворювань (ССЗ) є основною причиною смертності, госпіталізації і погіршення якості життя сучасної людини. При цьому порушення серцевого ритму, серед яких 25% становлять брадиаритмії, викликають розвиток життєзагрожуючих станів, що потребують проведення електрокардіостимуляції (ЕКС) [6, 21, 31]. Як було показано багатьма дослідниками [5, 13-15], внаслідок малого викиду та інших факторів брадиаритмії призводять до розвитку хронічної церебральної недостатності, при якій страждають вищі функції мозку (пам’ять, увага, мислення тощо), виникають різні емоційні реакції, впливаючи на якість життя та подальшу реабілітацію [10, 14, 16, 17, 22, 43].

Ще у 2003 році були опубліковані Європейські рекомендації, в яких вперше позначена важлива роль психологічних факторів у розвитку клінічних проявів ССЗ, які згодом стали розглядатися як потенційні фактори ризику [30]. При серцевих аритміях, за даними різних авторів [17], у 70-95% хворих виявляються різні розлади нервово-психічної сфери у вигляді тривожно-депресивного, астенічного, кардіофобічного та іпохондричного синдромів або їх поєднання. Особлива увага при цьому приділяється наявності депресії, тривоги і особливостей характеру особистості, що уповільнюють адаптацію до ЕКС [38, 44].

Сьогодні значна увага приділяється дослідженню вищих мозкових функцій у хворих із ССЗ у процесі адаптації їх до мінливих умов життя та перебігу захворювання. Як у нашій країні (Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України, м. Київ; Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України, м. Харків), так і за кордоном (Інститут когнітивної патології, Буенос-Айрес, Аргентина; Академія когнітивної терапії, Філадельфія, США) активно займаються вивченням цієї проблеми. Саме когнітивні функції дають змогу людині розуміти інформацію (як внутрішнього, так і зовнішнього середовища), вивчати і запам’ятовувати специфічну інформацію і, нарешті, використовувати інформацію з метою вирішення виникаючих проблем [40].

Когнітивні функції не є величиною постійною, на них впливають різні фактори. Виявлено, що з віком гине до 40% дофамінергічних нейронів у стовбурі і лімбічній системі мозку, зменшується щільність рецепторів до дофаміну в лобній корі, що корелює з віковим зниженням когнітивних функцій [5, 8].

Важливе значення серед можливих механізмів виникнення когнітивних дисфункцій при ССЗ приділяється ролі низького серцевого викиду, асимптомної церебральної мікроемболії, коливань артеріального тиску з епізодами як гіпертензії, так і гіпотензії [14, 22]. При розвитку мозкової судинної недостатності найбільш уразливими виявляються функції пам’яті та уваги. Як наслідок виникають гіпоперфузія в глибинних відділах білої речовини головного мозку та базальних гангліях із формуванням синдрому роз’єднання лобних часток головного мозку та підкіркових утворень, дифузні зміни білої речовини, а також лейкоареоз.

У літературі висвітлюється роль когнітивної дисфункції при різних захворюваннях і станах: після операцій на серці в умовах штучного кровообігу [1, 2]; при тяжкій серцевій недостатності та інших невідкладних станах, що вимагають перебування пацієнтів у палаті інтенсивної терапії [20, 25, 33, 39, 45]; при цереброваскулярній і кардіальній патології [15, 35]; при фібриляції передсердь на тлі ССЗ [5]; при атеросклеротичному стенозі внутрішньої сонної артерії; при імплантації кардіовертера-дефібрилятора [32]; в клініці внутрішніх хвороб [36] і при мультифокальному атеросклерозі [26, 34, 40]. У своїх дослідженнях фахівці зазначають, що когнітивні розлади спричиняють нездатність виконувати комплекс заходів, включаючи дотримання медичного режиму, розпізнавання погіршення стану, неадекватну оцінку необхідності у госпіталізації. Найчастіше хворі неадекватно оцінюють тяжкість свого стану, можливості пам’яті та уваги, не завжди з належною увагою дотримуються рекомендацій лікарів. Стрес у зв’язку з переживаннями майбутньої операції і перебігу післяопераційного періоду, за даними міжнародних досліджень (International Study of Post-Operative Cognitive Dysfunction 1994-2000), викликає розвиток ранньої післяопераційної когнітивної дисфункції в хірургічній практиці у 20-30% випадків [23, 37].

У зв’язку з широким застосуванням методів ЕКС при різних видах аритмій багатьма дослідниками відзначено поліпшення психоемоційного стану та інтелектуально-мнестичних функцій у значної частини хворих після імплантації постійного електрокардіостимулятора (ЕКС) [3, 17]. Багато дослідників приділяли увагу динаміці емоційного стану хворих після операції і відзначали у більшості з них на початкових етапах адаптації до життя з ЕКС переважання тривоги і формування надалі в окремих пацієнтів депресивних реакцій. У хворих з успішною адаптацією до життя з ЕКС відзначена фазність перебігу емоційних змін: переважання відчуття тривоги і страху після операції з поступовою їх зміною на заспокоєння, нормалізацію емоційного стану і зменшення тривоги по мірі адаптації до життя в нових умовах. У багатьох роботах автори спостерігають відновлення соціальної, сімейної та професійної активності у хворих після імплантації ЕКС [6, 12]. Вони отримували можливість повернутися до колишнього рівня життєвої активності і професійної діяльності. Більшість хворих відзначали активну участь у житті сім’ї, поліпшення стану здоров’я після операції і не обмежували трудову активність. Причому майже половина обстежених продовжували свою роботу і були повністю задоволені якістю життя.

У 20% хворих з імплантованим ЕКС відсутня повноцінна соціально-психологічна адаптація до нових умов життя [10]. Основною причиною психоемоційної дезадаптації, на думку багатьох дослідників, є афективні порушення, які проявляються у вигляді депресії, занепокоєння, тривоги, кардіофобій, побоювань за роботу ЕКС.

У різні строки функціонування ЕКС депресивні розлади спостерігали у 20-75% пацієнтів, незважаючи на поліпшення у більшості з них соматичного стану. Саме афективні порушення депресивного спектра найчастіше є причиною суїцидів серед хворих із наявними ЕКС [11].

В літературі є відомості про роль екзогенних психотравмуючих (сімейних, соціальних) факторів у розвитку психоемоційних порушень. Серед причин психічної дезадаптації є відсутність необхідного психологічного контакту між лікарем і пацієнтом, очікування майбутніх лікувальних заходів, зміна фінансового і професійного статусу, наявність різних ускладнень при ЕКС [3, 9]. Літературні дані свідчать, що серед соматогенних чинників найбільше значення мають тривалість і тяжкість основного захворювання, наявність тяжкої супутньої патології [5].

Сучасний рівень знань передбачає, що в основі адаптації організму до постійно мінливих умов зовнішнього і внутрішнього середовища лежить інтеграція психічних, соматичних і вегетативних процесів [9]. Підкреслюється важливе значення вегетативних розладів у виникненні та перебігу серцевих аритмій: за одними даними – гіперсимпатикотонії [42], за іншими – ваготонії [24] з формуванням синдрому гормонально-медіаторної дисоціації [9]. Разом із тим вивченню ролі вегетативної нервової системи при хронічних брадиаритміях присвячені окремі роботи без оцінки при цьому характеру багаторівневих системних співвідношень [11].

Таким чином, більшість дослідників відзначають, що неврозоподібні розлади розвиваються у 70-95% хворих із брадиаритміями. Однак дані про роль психологічних факторів і реакції особистості на хворобу носять розрізнений характер, недостатньо деталізовані, не показують зв’язки з рівнем модального ураження провідної системи серця, перебігом самого соматичного захворювання і сприйняттям імплантованого ЕКС. Якщо емоційним аспектам ЕКС приділено хоч якусь увагу, то розвиток когнітивних порушень при хірургічному лікуванні брадиаритмій практично не висвітлено як у вітчизняній, так і в іноземній літературі.

Мета роботи

вверх

Порівняльна оцінка стану когнітивних функцій, рівня депресії і тривоги у пацієнтів із бради­аритміями до і в різні терміни після імплантації постійного ЕКС.

Матеріал і методи дослідження

вверх

Всього було обстежено 76 пацієнтів (56 (73,7%) чоловіків і 20 (26,3%) жінок, середній вік – 59,2 ± 5,8 року) із ІХС, ускладненою порушеннями серцевого ритму і провідності, що потребували імплантації постійного ЕКС. Показання до операції імплантації постійного ЕКС встановлювалися відповідно до рекомендацій для проведення постійної ЕКС Американської колегії кардіологів (АСС) і Американської асоціації серця (АНА).

У 46 (60,5%) пацієнтів були порушення атріо­вентрикулярної провідності 2-3-го ступеня. Синдром слабкості синусового вузла діагностований у 24 (31,6%) хворих, найчастіше у вигляді постійної або тимчасової синусової брадикардії. Брадисистолічний варіант фібриляції передсердь спостерігався у 6 (7,9%) пацієнтів. У минулому інфаркт міокарда перенесли 22 (28,9%) хворих. З урахуванням рекомендацій були імплантовані системи ЕКС, що працюють у режимах VVi (з ізольованою шлуночковою стимуляцією), – 51 (67,1%) хворому і DDDr (з двокамерною частотоадаптивною стимуляцією) – 25 (32,9%) хворим. Усі пацієнти були обстежені та проліковані у відділенні реанімації та інтенсивної терапії кардіологічної клініки та спостерігалися надалі у кардіо­логічному відділенні Військово-медичного клінічного центру Західного регіону Міністерства оборони України (м. Львів).

Критерії включення у дослідження: ІХС, підтверджена клінічною картиною стенокардії або перенесеним інфарктом міокарда; планова або перенесена операція імплантації ЕКС; добровільна згода хворого на включення і проведення дослідження.

Критерії виключення: тяжкі неврологічні розлади (у тому числі інсульт); психічні захворювання (включаючи наркотичну залежність і хронічний алкоголізм) в анамнезі; хронічна ниркова недостатність; вік хворих, що перевищував 75 років; тяжкі супутні захворювання, які могли б вплинути на прояви основної патології; відмова від початку або продовження дослідження.

Стан когнітивних функцій оцінювали за короткою шкалою оцінки психічного статусу (КШОПС) у балах [27, 28]; визначенням об’єму уваги за таблицями Шульте з розрахунком ефективності роботи: ЕР = (Т₁+Т₂+Т₃+Т₄+Т₅)/5, де Т – час роботи з таблицею, (1, 2, 3, 4, 5) – порядковий номер таблиці; визначенням ступеня впрацьованості: ВП = Т₁/ЕР і психічної стійкості: ПС = Т₄/ЕР. Досліджували короткочасну слухову пам’ять за А.Р. Лурія «10 слів». Оцінювали особистісну (ОТ) і реактивну (ситуаційну) тривожність (РТ) за тестом Спілбергера – Ханіна і рівень депресії за шкалою Зунга. Тестування проводили до постановки ЕКС, на 7-й день (ранній період) та на 30-й день (віддалений період) після імплантації ЕКС.

Статистичний аналіз даних здійснювали за допомогою програми Statistica 6.0. При параметричному розподілі використовували обчислення середніх і стандартних помилок. Для виявлення зв’язку між досліджуваними величинами використовували кореляційний аналіз за Спірменом. Оцінку достовірності відмінностей проводили з використанням t-критерію Стьюдента. Результати визнавалися достовірними при p < 0,05.

Результати дослідження та їх обговорення

вверх

До імплантації постійного ЕКС у цієї когорти пацієнтів були порушення когнітивних функцій до ступеня легких та помірних за КШОПС (26,5 ± 0,34), переважно за рахунок зниження показників пам’яті (1,79 ± 0,22), уваги (3,8 ± 0,2) і мови (1,4 ± 0,18) (табл. 1).

Це ж підтверджувалося і при проведенні тесту «10 слів» (5,78 ± 0,22) та проби Шульте за оцінкою «об’єму уваги». Остання характеризувалася низьким показником ефективності роботи (ЕР = 40,3 ± 3,0) і низьким ступенем впрацьованості (ВП = 1,10 ± 0,05), оскільки потрібні велика підготовка при проведенні тесту і психологічна стійкість, на що вказувало підвищення даного параметра понад 1,0 (ПС = 1,18 ± 0,04) (табл. 2). При цьому за даними тестування у досліджуваної групи пацієнтів не було виявлено явних ознак депресії. Рівень депресії (РД) становив 42,4 ± 1,8 бали. Спостерігалася помірна реактивна тривожність (РТ = 43,17 ± 1,63 бали).

Разом із цим у цілому по групі був встановлений помірний рівень особистісної тривожності (ОТ = 46,78 ± 1,72 бали). У ранні терміни (7-а доба) після імплантації ЕКС спостерігалося достовірне зростання балів за КШОПС (27,8 ± 0,38, р = 0,027) порівняно з вихідним станом – здебільшого за рахунок показників уваги (4,5 ± 0,26, р = 0,021) і пам’яті (2,03 ± 0,14, р = 0,025) (табл. 1), що підтверджувалося і результатами проби Шульте, де, незважаючи на дещо гіршу ефективність роботи (ЕР = 52,6 ± 3,4, р = 0,034), спостерігали виражене зростання ступеня впрацьованості (ВП = 1,00 ± 0,04, р = 0,001) і психічної стійкості (ПС = 1,01 ± 0,04, р = 0,034). У ранні терміни суттєвих змін із боку показників РД і ступеня РТ і ОТ не відбувалося (табл. 3).

У віддаленому періоді (30-а доба) після ім­плантації постійного ЕКС спостерігали подальше достовірне зростання балів за КШОПС по відношенню як до вихідного стану, так і до раннього періоду (28,7 ± 0,42, р₂ = 0,001 і p₁ = 0,027 відповідно), що було зумовлено в першу чергу поліпшенням показника пам’яті (2,4 ± 0,18, р₂ = 0,025 і p₁ = 0,025 відповідно) та показника уваги (4,7 ± 0,22, р₂ = 0,038) (табл. 1). Аналогічну ситуацію спостерігали і в пробі Шульте, де відзначали достовірне поліпшення ефективності роботи (ЕР – 45,6 ± 3,2, р₁ = 0,034), підвищення ступеня впрацьованості (ВП – 0,85 ± 0,02, р₂ = 0,001 і p₁ = 0,001 відповідно) і ПС (0,92 ± 0,02, р₂ = 0,001 і p₁ = 0,034 відповідно) (табл. 2). Раніше не було встановлено змін із боку РД, однак було відзначено достовірне, по відношенню до раннього періоду, зростання реактивної (47,58 ± 1,32, р₁ = 0,038) і, особливо, особистісної тривожності (49,62 ± 1,48, р₁ = 0,029), яка розцінювалася як висока.

Обстежена нами група пацієнтів належала до категорії осіб середнього віку і мала такі додаткові фактори ризику розвитку когнітивних розладів, як ІХС і компенсована стадія ХСН. Все разом у сукупності сприяло зниженню показників когнітивних функцій, у першу чергу таких, як пам’ять і увага. Вважається, що пам’ять і  увага першочергово страждають при виникненні ко­гні­тивного дефіциту [8]. Як було показано, в цій групі пацієнтів із ІХС та порушеннями ритму і провідності зниження показника КШОПС, що вказує на наявність когнітивних розладів, було переважно за рахунок зниження показників пам’яті та уваги, що підтверджувалося і  результатами кореляційного аналізу між загальною сумою балів і їх кількістю в розділі пам’яті та уваги (КШОПС/пам. R = 0,378 і КШОПС/увага r = 0,452). Спостерігалася висока пряма залежність між показниками КШОПС у цілому, окремо увагою і ефективністю роботи за шкалою Шульте (КШОПС/ЕР r = 0,785, увага/ЕР r = 0,766) та негативний – між величиною пам’яті і ВП (увага/ВП r = –0,192). Крім того, раніше було встановлено, що у хворих із ІХС у порівнянні зі здоровими особами спостерігається більш високий рівень РТ і ОТ, що погіршує їх якість життя і прогноз у цілому. Ми виявили наявність негативного кореляційного зв’язку між показниками РТ і ОТ і величиною пам’яті в тесті КШОПС у наших пацієнтів (пам./РТ r = –0,355 і пам./ОТ r = –0,323). Разом із  тим зазначені хворі не відчували стану депресії, і не було встановлено залежності між РД і різними показниками пам’яті та уваги. Аналогічні дані були отримані й іншими авторами у пацієнтів із ІХС та брадиаритміями [5].

Поліпшення показників КШОПС у цілому в ранні терміни після імплантації постійного ЕКС було зумовлено насамперед за рахунок збільшення показників пам’яті та уваги, що підтверджується даними кореляційного аналізу (КШОПС/пам. R = 0,493 і КШОПС/увага r = 0,298), а також між ЕР і пам’яттю (r = –0,296) і увагою (r = –0,31) за тестом КШОПС. Можливо, це було зумовлено більш стабільною гемодинамікою на тлі нав’язаного правильного серцевого ритму і підвищеного «навантаження тиском» [4], оскільки всі інші ФР у цій групі осіб залишалися незмінними. У більш пізні терміни після імплантації постійного ЕКС зазначені тенденції з боку когнітивних функцій зберігалися, що підтверджувалося наявністю негативного зв’язку між величинами пам’яті (r = –0,283) та уваги (r = –0,696) в тесті КШОПС. Аналогічні дані були раніше отримані й іншими авторами, однак вони були проведені в більш пізні терміни після постановки ЕКС (3 місяці), у пацієнтів із брадиаритміями різної етіології та абляцією атріовентрикулярного з’єднання, крім того, їм усім було імплантовано стимулятор Vr [7]. Разом із тим була відзначена тенденція до зростання у порівнянні з вихідним станом РТ і ОТ та рівня депресії, між якими була встановлена пряма залежність (РД/РТ r = 0,583 і РД/ОТ r = 0,475). У свою чергу зростання депресії і тривожності негативно впливало на поліпшення показників уваги (РТ/увага r = –0,236, ОТ/увага r = –0,582 і РД/увага r = –0,186).

Висновки

вверх

1. У пацієнтів середнього віку з порушеннями ритму серця і провідності початково виявлялися легкі та помірні КР за шкалою КШОПС, в основ­ному, обумовлені зниженням пам’яті та уваги, а також помірний ступінь особистої тривожності.

2. У ранні терміни після імплантації постійного ЕКС для корекції порушень ритму серця і провідності відзначено достовірне збільшення кількості балів за КШОПС внаслідок поліпшення показників пам’яті та уваги, що підтверджувалося і в пробі Шульте.

3. Зазначена тенденція зберігалася і у віддалені терміни після імплантації постійного ЕКС, однак цьому перешкоджало зростання особистої і реактивної тривожності та рівня депресії.

Список літератури

1. Бокерия Л.А. Когнитивные функции после операций с искусственным кровообращением в раннем и отдаленном послеоперационном периоде / Л.А. Бокерия // Креативная кардиология. – 2011. – № 2. – С. 71-88.

2. Голухова Е.З. Перцепция сердцебиений, вариабельность сердечного ритма и нейропсихологические функции / Е.З. Голухова, А.Г. Полунина // Креативная кардиология. – 2012. – № 2. – С. 67-74.

3. Гусева И.А. Синдром кардиостимулятора: диагностика, клиника, лечение : дис. ... канд. мед. наук : 14.00.06 / Новосибирск. гос. мед. акад.; Гусева Ирина Александровна. – Новосибирск, 1993. – 146 с.

4. Давидович И.М. Влияние различных режимов постоянной электрокардиостимуляции на суточный профиль артериального давления у лиц с ишемической болезнью сердца в сочетании с гипертонической болезнью / И.М. Давидович, Т.Э. Неаполитанская // Дальневосточ. мед. журн. – 2012. – № 2. – С. 14-18.

5. Деревнина Е.С. Когнитивные нарушения при фибрилляции предсердий на фоне сердечно-сосудистых заболеваний / Е.С. Деревнина, Н.С. Акимова, Т.В. Мартынович // Анналы аритмологии. – 2013. – Т. 10, № 2. – С. 87-94.

6. Дорофеев В.И. Клинико-функциональные показатели ограничения жизнедеятельности больных с имплантированными электрокардиостимуляторами в процессе восстановительного лечения и их использование в практике медико-социальной экспертизы : дис. ... д-ра мед. наук: 14.00.06 / Дорофеев Василий Иванович. – СПб, 2001. – 323 с. – Библиогр. с. 300-323.

7. Ефимова Н.Ю. Влияние имплантации электрокардиостимулятора на когнитивную функцию у пациентов с постоянной формой фибрилляции предсердий: взаимосвязь с церебральной перфузией / Н.Ю. Ефимова, В.И. Чернов, И.Ю. Ефимова, О.Л. Шнайдер // Вестн. аритмологии. – 2008. – № 54. – С. 15-19.

8. Захаров В.В. Ведение пациентов с когнитивными нарушениями / В.В. Захаров // Рус. мед. журн. – 2007. – Т. 15, № 6. – С. 32-40.

9. Крылов А.А. Аритмии и нарушения проводимости сердца с позиций психосоматики и психотерапии / А.А. Крылов, Г.С. Крылова // Клин. медицина. – 2001. – № 2. – С. 12-15.

10. Миллер О.Н. Психологическая реабилитация больных с постоянными ритмоводителями сердца / О.Н. Миллер // Вестн. аритмологии. – 1995. – № 4. – 157 с.

11. Нефёдов В.И. Диагностика и результаты хирургического лечения мультифокального атеросклеротического поражения у пациентов с хроническими брадиаритмиями : дис. ... канд. мед. наук : 14.01.26 / Тверской гос. мед. университет; Нефёдов Василий Илларионович. – Новосибирск, 1993. – 146 с.

12. Ольхин В.И. Качество жизни и выживаемость больных с имплантированным электрокардиостимулятором (результаты длительного наблюдения) / В.А. Ольхин // Терапевт. арх. – 1996. – Т. 68, № 9. – C. 55-59.

13. Ревишвили А.Ш. Клиническая оценка различных режимов физиологической электрокардиостимуляции / А.Ш. Ревишвили, В.М. Умаров, О.М. Кадыров // Грудная и сердечно-сосудистая хирургия. – 1993. – № 6. – С. 14-17.

14. Фонякин А.В. Кардиогенная энцефалопатия. Факторы риска и подходы к терапии / А.В. Фонякин, В.В. Машин, Л.А. Гераскина // Consilium Medicum. – 2012. – Т. 14, № 2. – С. 6-9.

15. Фонякин А.В. Сосудистые когнитивные расстройства и артериальная ригидность при цереброваскулярной и кардиальной патологии / А.В. Фонякин, Л.А. Гераскина, А.Р. Магомедова, В.А. Шандалин // Креативная кардиология. – 2011. – № 2. – С. 88-96.

16. Шевченко Ю.Л. Клинико-психологические аспекты кардиохирургии / Ю.Л. Шевченко // Кардиология. – 1994. – Т. 34, № 3. – C. 39-41.

17. Шпак Л.В. Особенности гемодинамики, психоэмоционального состояния и реакции личности на болезнь при хронических брадиаритмиях до и после кардиостимуляции / Л.В. Шпак, В.И. Нефёдов // Кардиология. – 1999. – Т. 39, № 1. – 59 с.

18. Яхно Н.Н. Когнитивные расстройства в неврологической клинике / Н.Н. Яхно // Невролог. журн. – 2006. – Приложение № 1. – С. 4-12.

19. Barefoot J.C. Depressive symptoms and survival of patients with coronary artery disease / J.C. Barefoot, B.H. Brummett, M.J. Helms, D.B. Mark // Psychosom Med. – 2000. – Vol. 62 (6). – P. 790-795.

20. Bauer L.C. Cognition in heart failure: an overview of the concepts and their measures / L.C. Bauer, J.K. Johnson, B.J. Pozehl // J. Am. Acad. Nurse. Pract. – 2011. – Vol. 23, № 11. – P. 577-585.

21. British Heart Foundation. European cardiovascular Disease Statistics. – London: British Heart Foundation, 2008. – 112 p.

22. Caplan L.R. Cardiac encephalopathy and congestive heart failure: a hypothesis about relationship / L.R. Caplan // Neurology. – 2006. – Vol. 66, № 2. – P. 99-101.

23. Conet J. Cognitive dysfunction after minor surgery in the elderly / J. Conet, J. Reader, L.S. Rasmussen // Acta Anaesth. Scand. – 2003. – Vol. 47, № 10. – P. 1204-1210.

24. Coumel P. Drug therapy for prevention of atrial fibrillation / P. Coumel, O. Thomas, A. Leenhardt // Am. J. Cardiol. – 1996. – Vol. 77, № 3. – P. 3-9.

25. De Roy L. Cardiac rhythm disorders: problems of the present, challenges for the future / L. De Roy // Acta Cardiol. – 2004. – Vol. 59 (Suppl. 1). – P. 39-41.

26. Evered L. Postoperative cognitive dysfunction is independent of type of surgery and anaesthetic / L. Evered, D.A. Scott, B. Silbert // Anesth. Anal. – 2011. – Vol. 112. – P. 1179-1185.

27. Folstein M. «Mini-Mental state» a Practical Method for Grading the Cognitive state of Patients for the Clinician / M. Folstein, S.E. Folstein, P.R. McHugh // Journal of Psychiatric research. – 1975. – Vol. 12 (3). – P. 189-198.

28. Foreman M.D. Diagnostic Dilemma: Cognitive impairment in the elderly / M.D. Foreman, R. Grabowski // Journal of Gerontological Nursing. – 1992. – Vol. 18. – P. 5-12.

29. Gorelick Ph.B. Vascular contribution to cognitive impairment and dementia. A statement for healthcare professionals from the American Heart Association / Ph.B. Gorelick, A. Scuteri, S.E. Black / American stroke Association // Stroke. – 2011. – Vol. 42. – P. 227-276.

30. Graham I. European guidelines on cardiovascular disease prevention in clinical practice: executive summary. Fourth joint task force of the European Society of Cardiology and other societies on cardiovascular disease prevention in clinical practice (constituted by representatives of nine societies and by invited experts) / I. Graham, D. Atar, K. Borch-Jonsen // Eur. J. Cardiovasc. Prev. Rehabil. – 2007. – Vol. 14 (Suppl. 2). – P. 1-40.

31. Hayes D.L. Cardiac pacing: how it started, where we are, where we are going / D.L. Hayes, S. Furman // PACE. – May 2004. – Vol. 27. – P. 693-704.

32. Irvine J. A randomized controlled trial of cognitive behavioral therapy tailored to psychological adaptation to an implantable cardioverter defibrillator / J. Irvine, J. Firestone, L. Onq // Psychosom. Med. – 2011. – Vol. 73, № 3. – P. 226-233.

33. Jones C. Surviving the intensive care: residual physical, cognitive, and emotional dysfunction / C. Jones // Thorac. Surg. Clin. – 2012. – Vol. 22, № 4. – P. 509-516.

34. Kaur D. Quick screening of cognitive function in Indian multiple sclerosis patients using Montreal cognitive Assessment test – short version / D. Kaur, J. Kumar, A.K. Singh // Ann. Indian Acad. Neurol. – 2013. – Vol. 16, № 4. – P. 585-589.

35. Lal B.K. Cognitive changes after surgery vs stenting for carotid artery stenosis / B.K. Lal // J. Vasc. Surg. – 2011. – Vol. 54, № 3. – P. 691-698.

36. Lin J.S. Screening for cognitive impairment in older adults: a systematic review for the U.S. / J.S. Lin // Ann. Intern. Med. – 2013. – Vol. 159, № 9. – P. 601-612.

37. Monk T.G. Predictors of cognitive dysfunction after major noncardiac surgery // T.G. Monk // Anesthesiology. – 2008. – Vol. 108. – P. 18-30.

38. Moser D.K. «The rust of life»: impact of anxiety on cardiac patients / D.K. Moser // Am. J. Crit. Care. – 2007. – Vol. 16. – P. 361-69.

39. Pandharipande P.P. Long-term cognitive impairment after critical illness / P.P. Pandharipande, T.D. Girard, J.C. Jackson // N. Engl. J. Med. – 2013. – Vol. 369, № 14. – P. 1306-1316.

40. Pendlebury S.T. MoCa, ASE-R, and MMSE versus the National Institute of Neurological Disorders and Stroke-Canadian Stroke Network Vascular Cognitive Impairment Harmonization Standards. Neuropsychological Battery after TIA and Stroke / S.T. Pendlebury, J. Mariz, L. Bull // Stroke. – 2012. – Vol. 43, № 2. – P. 464-469.

41. Petersen R.S. Current concepts in mild cognitive impairment / R.S. Petersen // Arch Neurol. – 2001. – Vol. 58. – P. 1985-1992.

42. Podrid P.J. Role of sympathetic nervous system in the genesis of ventricular arrhythmia / P.J. Podrid, T. Fuchs, R. Candinas // Circulation. – 1990. – Vol. 82. – Suppl. 2. – P. 1103-1113.

43. Rozanski A. The epidemiology, pathophisiology and manage­ment of psychosocial risk factors in cardiac practice: the emerging field of behavioral cardiology / A. Rozanski, J.A. Blumental, K.W. Davidson // J. Am. Coll. Cardiol. – 2005. – Vol. 45. – P. 637-651.

44. Thombs B.D. Depression screening and patient outcome in cardiovascular care / B.D. Thombs, P. De Jonge, J.C. Coyne // JAMA. – 2008. – Vol. 300. – P. 2161-2171.

45. Wilcox M.E. Cognitive dysfunction in ICU patients: risk factors, predictors, and rehabilitation / M.E. Wilcox, N.E. Brummel, R. Archer // Crit. Care Med. – 2013. – Vol. 41, № 9. (Suppl. 1). – P. 81-98.