сховати меню

Vivat akademia! Vivant professores!

сторінки: 38-49

(до 100-річчя НМАПО імені П.Л. Шупика та 30-річчя кафедри медицини невідкладних станів)

Історична довідка

вгору

Кафедра медицини невідкладних станів заснована згідно з розпорядженням МОЗ колишнього СРСР, рішенням Вченої ради Київського державного інституту удосконалення лікарів (КДІУЛ) та наказом ректора № 71 від 17.03.1988 р., що було обґрунтовано відсутністю в Україні профільних кафедр підвищення кваліфікації лікарів швидкої та невідкладної медичної допомоги. Вона розпочала діяльність 28 червня 1988 р. під назвою «кафедра швидкої та невідкладної медичної допомоги». Клінічні бази кафедри – Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги (КМКЛШМД), Центральна станція швидкої медичної допомоги м. Києва, Міська клінічна дитяча лікарня № 1 та Олександрівська міська клінічна лікарня.

Перший завідувач кафедри – професор Я.В. Гоєр (1988-1991), учень академіка М.М. Амосова та професора О.М. Авілової, відомий своїми унікальними операціями на стравоході, трахеї та органах черевної порожнини. Перші викладачі – доцент (згодом професор) М.І. Тутченко, хірург, учень академіка О.О. Шалімова; професор І.С. Зозуля, невропатолог, учень професора Д.І. Панченка і професора Є.Л. Мачерет; доцент В.К. Худошин, анестезіолог, учень академіка М.М. Амосова і професора А.І. Тріщинського; доцент Е.А. Бусло, кардіолог.

На початку своєї діяльності кафедра головну увагу приділяла питанням невідкладної хірургії, тому перших два цикли тематичного удосконалення в 1988 р. були присвячені саме цьому напрямку. Упродовж наступних двох років на кафедрі почали впроваджуватися цикли тематичного вдосконалення з питань невідкладної кардіології та неврології. Одночасно розроблялась уніфікована програма післядипломної підготовки лікарів швидкої та невідкладної медичної допомоги, яка була затверджена МОЗ України у вересні 1990 р.

У 1991 р. кафедру очолив професор І.С. Зозуля, під керівництвом якого суттєво змінилася спрямованість її учбової і наукової діяльності. В основу роботи були покладені вимоги практичної медицини і, зокрема, швидкої медичної допомоги. Для вирішення цих питань були встановлені тісні зв’язки із працівниками станцій і підстанцій швидкої медичної допомоги, які брали безпосередну участь не лише в обговоренні програм і учбових планів, а й у викладанні навчальних предметів з організації та роботи швидкої медичної допомоги.

У 1992 р. проведено перший передатестаційний цикл, і розпочалася підготовка лікарів-інтернів. Того ж року на кафедру зараховані асистентами к.мед.н., доцент Л.Л. Поліщук – невропатолог; к.мед.н., доцент Т.І. Ганджа – кардіолог; к.мед.н., доцент О.В. Курашов – токсиколог. За сумісництвом на кафедрі працювали к.мед.н., доцент Г.Г. Рощін (згодом д.мед.н., професор), лікарі Л.В. Руденко, С.М. Недашківський (згодом к.мед.н., доцент), М.І. Знаєвський. У 1997 р. на кафедру зарахований асистентом к.мед.н. О.В. Іванченко – хірург, у 1998 р. – д.мед.н., професор В.І. Боброва, у 1999 р. – д.мед.н., професор Б.І. Слонецький, у 2001 р. – к.мед.н., доцент О.В. Іващенко, в 2005 р. – к.мед.н., доцент В.В. Орел, у 2008 р. – к.мед.н., доцент Ю.І. Марков, у 2011 р. – д.мед.н., доцент А.І. Зозуля, в 2014 р. – к.мед.н., доцент І.В. Вербицький і в 2017 р. – к.мед.н., асистент О.Г. Крамарьова.

У 2002 році кафедру швидкої та невідкладної медичної допомоги перейменовано на кафедру медицини невідкладних станів.

За 30 років існування кафедри розроблено і удосконалено 35 програм і навчальних планів циклів тематичного удосконалення (ТУ), перед­атестаційного циклу та циклів спеціалізації, а також 5 програм підготовки лікарів-інтернів за фахом «сімейний лікар», «лікар загальної практики» та «медицини невідкладних станів». Затверджені програми та робочі плани короткострокових циклів ТУ для викладачів кафедр із підготовки «медицини невідкладних станів», для викладачів баз стажування, з невідкладної неврології, кардіології, токсикології, реаніматології та ТУ з елементами дистанційного навчання. Це забезпечило проведення 106 перед­атестаційних циклів, 76 циклів ТУ, 22 циклів спеціалізації, 22 – стажування. В результаті було підготовлено 5802 лікарі-слухачі екстреної та невідкладної медичної допомоги, одночасно підготовлено 845 лікарів-інтернів.

Колектив кафедри складається з висококваліфікованих спеціалістів зі значним педагогічним стажем, лікарським і науковим досвідом, які на високому методичному та науковому рівні ведуть підготовку лікарів екстреної медичної допомоги та лікарів-інтернів. Навчально-методична робота проводиться кафедрою відповідно до сучасних вимог.

Наукова робота кафедри присвячена актуальним проблемам медицини:

1. «Оптимізація діагностичної, лікувальної тактики та розробка шляхів корекції церебральної гемодинаміки при гострому порушенні мозкового кровообігу» (2002-2006).

2. «Вивчення впливу імунних та генетичних факторів на ініціацію апоптозу, гіпертрофію та проліферацію у клітинах різного рівня диференціації патології» (2005-2008).

3. «Відкрите рандомізоване дослідження з вивчення ефективності і безпеки Корвітину (порошок реофілізований для виготовлення розчину для ін’єкцій) виробництва ЗАО НПЦ «Борщагівський ХФЗ» у пацієнтів із гострим ішемічним інсультом» (2006-2008).

4. «Міжнародне рандомізоване подвійне сліпе порівняльне дослідження двох груп пацієнтів, які застосовують Терутробан 30 мг і Аспірин 100 мг 1 раз на добу щоденно протягом 3 років (2007-2010) Servіer Cl3-18886-012».

5. «Відкрите порівняльне дослідження терапевтичної еквівалентності за показниками ефективності розчину для ін’єкцій препарату Нейроксон виробництва АТ «Галичфарм», Україна, та Церак­сон виробництва «Ferrer Inter­nacional», Іспанія, в гострому періоді ішемічного інсульту» (2010).

6. «Відкрите порівняльне дослідження терапевтичної еквівалентності за показниками ефективності розчину для перорального застосування препаратів Нейроксон виробництва АТ «Галичфарм», Україна, та Цераксон вироб­ництва «Ferrer Internacional», Іспанія, в гострому періоді ішемічного інсульту» (2010).

7. «Оптимизація діагностико-лікувальної тактики у хірургічних хворих із гострими захворюваннями органів черевної порожнини» (2010-2013).

8. Клінічне випробування «Рандомізоване відкрите дослідження фази II для оцінки ефективності та переносимості лікарського засобу Метастрім, для лікування ішемічного інсульту у порівнянні з групою пацієнтів, які отримують тільки базисну терапію» (2015-2016).

9. Науково-пошукова НДР «Аналіз роботи бригад екстреної медичної допомоги м. Києва за 3 роки (2016-2018) та виокремлення недоліків у роботі лікарських та фельдшерських бригад, причин смертності в присутності бригад та добової летальності. Розробка заходів оптимізації навчально-педагогічного та лікувального процесу».

10. «Рандомізоване просте сліпе багатоцентрове порівняльне випробування з оцінки ефективності та переносимості препарату А-1, розчин для ін’єкцій виробництва ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» (Україна) і препарату Цераксон, розчин для ін’єкцій виробництва Феррер Інтернаціональ, С.А. (Іспанія) в комплекс­ному лікуванні пацієнтів із гострим порушенням мозкового кровообігу за ішемічним типом» (2017).

11. «Багатоцентрове відкрите рандомізоване дослідження переносимості та перевищуючої ефективності лікарського засобу Неопастіл, таблетки, вкриті оболонкою, виробництва ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» (Україна) у порівнянні з препаратом Кетанов, таблетки, вкриті оболонкою, виробництва «КК Терапія АТ» (Румунія) у хворих із дорсалгією і/або ішалгією з помірним больовим синдромом» (2017).

Співробітниками кафедри опубліковано близько 2000 наукових праць, серед яких 10 підручників, 35 монографій, 43 навчальних посібники, 23 методичних рекомендації, 22 інформаційних листи, 13 авторських прав на твори, отримано 114 посвідчень на винаходи та патенти, серед яких:

  • «Основи клініко-морфологічної невропатології» / Б.І. Роздільський, І.С. Зозуля, Л.І. Сандуляк, 1992;
  • «Практическая неврология: неотложные состоя­ния» / за авторством та під ред. І.С. Зозулі, 1997;
  • «Довідник із медичної допомоги на догоспітальному етапі» / під ред. І.С. Зозулі, 1998;
  • «Кома: діагностика та невідкладна допомога» / І.С. Зозуля, В.І. Боброва, О.В. Іващенко, В.К. Худошин, 2003;
  • «Тимчасові стандарти надання медичної допомоги при невідкладних станах» / під ред. І.С. Зозулі, 2005;
  • «Діагностика, комплексне лікування реабілітація, профілактика і організаційні заходи з питань церебрального інсульту» / І.С. Зозуля, В.І. Боброва, А.І. Зозуля, О.В. Бредіхін, 2005;
  • «Особливості перебігу атипових форм мозкових інсультів ішемічного характеру (діагностика, клініка, лікування)» / І.С. Зозуля, В.І. Боброва, О.В. Костовецький, 2005;
  • «Установчий з’їзд лікарів швидкої і невідкладної медичної допомоги та медицини катастроф» / під ред. І.С. Зозулі, 2005;
  • «Сучасні аспекти медицини невідкладних станів» /під ред. І.С. Зозулі, 2006;
  • «Острые отравления: диагностика и неотложная помощь» / И.С. Зозуля, О.В. Иващенко, В.И. Боброва, Т.И. Ганджа, В.В. Орел, В.К. Худошин, 2007;
  • «Проблемні питання медицини невідкладних станів» / під ред. І.С. Зозулі, 2007;
  • «Медицина невідкладних станів – збірник тестових завдань», 2008;
  • «Невідкладні стани при гострих отруєннях» / під ред. І.С. Зозулі, 2008;
  • «Гормоны и мозг» / И.С. Зозуля, В.И. Боброва, А.В. Грицай, 2008;
  • «Церебральний інсульт у осіб молодого віку: особливості діагностики, клініки та лікування» / І.С. Зозуля, В.М. Мардзвік, 2012;
  • «Десмургія на догоспітальному етапі» / І.С. Зозуля, Б.І. Слонецький і співавтори, 2013;
  • «Визначення факторів розвитку ендотоксикозу як базисного стану формування метаболічних розладів при захворюваннях для ефективної діагностики і підбору оптимальних засобів лікування» / І.С. Зозуля, К.М. Ігрунова, Н.Г. Горовенко і співавтори, 2014;
  • «Шляхи оптимізації надання допомоги хворим із геморагічним інсультом в умовах нейросудинного відділення багатопрофільної лікарні» / І.С. Зозуля, І.В. Кіт, 2015;
  • «Клінічні особливості, молекулярно-генетичні та інші фактори ризику розвитку і перебігу інсультів у дітей» / І.С. Зозуля, Н.Г. Горовенко, Н.О. Смульська, 2016;
  • «Вибрані лекції професора Зозулі І.С. із судинної патології головного мозку» / І.С. Зозуля, А.І. Зозуля, А.О. Волосовець, 2016;
  • «Актуальні питання медицини невідкладних станів у практиці сімейного лікаря» / під ред. Ю.В. Вороненка, О.Г. Шекери, І.С. Зозулі, 2016;
  • «Надання невідкладної допомоги пацієнтам із гострою серцево-судинною патологією» / І.С. Зозуля, Т.І. Ганджа і співавтори, 2016;
  • «Особливості лікування атеротромботичного та кардіоемболічного підтипів ішемічного інсульту із застосуванням тромболітичної терапії» / І.С. Зозуля, Ю.М. Мартинчук, Г.П. Пасічник, 2017;
  • Національний підручник «Медицина невідкладних станів. Екстрена (швидка) медична допомога» / під ред. І.С. Зозулі, 2017.

На кафедрі захищено 49 дисертацій (9 докторських і 40 кандидатських), зокрема під керівництвом професора І.С. Зозулі – 4 докторські і 30 кандидатських дисертацій. На кафедрі навчалися 22 аспіранти, 45 клінічних ординатора, з них 10 іноземних громадян. У 2017 році закінчив докторантуру к.мед.н. А.О. Волосовець.

Співробітниками кафедри виконано близько 5000 оперативних втручань, проліковано та проконсультовано понад 100 000 хворих.

Кафедра була ініціатором проведення 28 наукових форумів (науково-практичних конференцій, шкіл-семінарів, симпозіумів), у тому числі п’яти з’їздів спеціалістів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. У 2005 році на Установчому з’їзді створено Всеукраїнську асоціацію лікарів швидкої, невідкладної медичної допомоги та медицини катастроф, президентом обрано професора І.С. Зозулю (до 2016 р.). В 2016 році президентом Асоціації обрано А.В. Рогова, а професора І.С. Зозулю – почесним президентом.

Кафедра медицини невідкладних станів НМАПО імені П.Л. Шупика з 1998 року є опорною серед кафедр, які працюють за програмами «Медицина невідкладних станів». На кафедрі щорічно проводяться наради завідувачів цих кафедр.

Співробітники кафедри

вгору

Гоєр Ярослав Володимирович

Я.В. Гоєр

Доктор медичних наук, професор. У 1960 році закінчив із відзнакою Київський медичний інститут (КМІ) імені О.О. Богомольця. У 1960-1964 рр. – ординатор хірургічного відділення лікарні № 25 Шевченківського району м. Києва; 1964-1970 – ординатор відділення грудної хірургії лікарні № 6; 1970-1971 – ординатор ІІ хірургічного відділення цієї ж лікарні; 1971-1972 – старший науковий співробітник клінічного відділу Київського науково-дослідного інституту (КНДІ) гематології та переливання крові; 1972-1975 – старший науковий співробітник КНДІ клінічної та експериментальної хірургії; з 1975 р. – завідувач відділенням невідкладної хірургії КНДІ клінічної та експериментальної хірургії, асистент кафедри торакоабдо­мінальної хірургії КДІУЛ; з 1986 р. – на посаді професора кафедри торакоабдомінальної хірургії, а з 8 серпня 1988 року – завідувач кафедри швидкої та невідкладної медичної допомоги Київської медичної академії післядипломної освіти (КМАПО) імені П.Л. Шупика, де проявив себе як прекрасний організатор, лектор.

У 1971 році Я.В. Гоєр захистив кандидатську, у 1984 – докторську дисертації, з 1987 року – професор. Він є автором понад 100 наукових праць, 6 авторських свідоцтв на винаходи. Професор Я.В. Гоєр – відомий хірург, який виконував широкий діапазон хірургічних операцій на органах грудної клітки та черевної порожнини, в тому числі реконструктивно-відновних втручань на легенях та середостінні. У 1991 році звільнився за власним бажанням.

Зозуля Іван Савович

І.С. Зозуля

Доктор медичних наук, професор, невролог, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, академік АНВО України, Міжнародної академії освіти і науки, з 1990 року очолює кафедру медицини невідкладних станів Національної медичної академії післядипломної освіти (НМАПО) імені П.Л. Шупика.

У 1965 році закінчив Чернівецький медичний інститут. Із 1965 по 1968 p. працював лікарем у Вовковинецькій дільничній лікарні Хмель­ницької області, Хмельницькій обласній лікарні, з 1968 по 1970 р. навчався в клінічній ординатурі на кафедрі нервових хвороб № 1 Київського державного інституту удосконалення лікарів (КДІУЛ). 1970-1978 рр. – лікар, завідувач неврологічним відділенням Київської обласної клінічної лікарні. З 1978 року – асистент, доцент кафедри нервових хвороб, доцент, професор, завідувач кафедри медицини невідкладних станів у НМАПО імені П.Л. Шупика.

У 1972 році І.С. Зозуля захистив кандидатську дисертацію «Клинико-электрофизиологические изменения при сосудистых заболеваниях головного мозга» (нервові хвороби), а у 1990 р. – докторську на тему «Реабилитация больных с неврологическими проявлениями гипертонической болезни» (нервові хвороби, кардіологія).

У 1990 р. затверджений проректором із наукової роботи НМАПО імені П.Л. Шупика (до 2016 р.) і завідувачем кафедри швидкої та невідкладної медичної допомоги (нині кафедра медицини невідкладних станів). У 1992 році йому присвоєно вчене звання професора.

Іван Савович – автор понад 1000 друкованих праць, з яких 50 підручників і монографій, 35 навчальних посібників, 24 методичних рекомендації, 28 інформаційних листів, 60 винаходів. Під його керівництвом підготовлено і захищено 4 докторських і 30 кандидатських дисертацій.

Основні напрямки наукових досліджень: цереброваскулярна патологія, закрита черепно-мозкова травма, спінальна травма, запальні захворювання нервової системи, надання екстреної медичної допомоги на догоспітальному та ранньому госпітальному етапах при екстремальних станах.

Колишній член Вченої ради МОЗ України, багато років є членом президії правління Рес­пуб­ліканського товариства неврологів, психіатрів і наркологів України, спеціалізованої Вченої ради з фаху «неврологія, терапія, сімейна медицина», заступником голови Вченої ради НМАПО імені П.Л. Шупика (до 2016 р.).

Професор І.С. Зозуля – головний редактор журналу «Український медичний часопис», голова редакційної колегії «Інформаційного вісника» АНВО України, науковий редактор «Збірника наукових праць співробітників НМАПО імені П.Л. Шупика», науковий консультант журналу «Гострі та невідкладні стани у практиці лікаря», головний редактор міжнародного журналу «Экстренная медицина» (Україна, Білорусь, Росія), член редакційних рад ряду наукових і науково-практичних медичних журналів; він – лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за цикл праць «Початкові та зворотні форми порушень мозкового кровообігу. Розробка і впровадження в практику нових методів профілактики, діагностики, лікування та реабілітації в Україні» (1993), академік Академії наук вищої освіти України (1994), Міжнародної академії освіти і науки (2016), член Нью-Йоркської Академії наук (1999), дійсний член Європейської академії природничих наук (2009); у 1998 р. йому присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України». Інтернаціональним біографічним центром Кембриджського університету Іван Савович був визнаний «Людиною року 1999-2000»; нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України (2003), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2007); Почесними грамотами і Подякою Міністерства охорони здоров’я України (1999, 2008); Почесною грамотою Київського міського голови (2004), Почесною грамотою Київської обласної державної адміністрації (2012), Благословенною Грамотою Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета (2002), знаками «Отличник здравоохранения СССР» (1987), «Відмінник освіти України» (2004), орденом Святого рівноапостольного князя Володимира Великого II ступеня (2004, 2017), почесними дипломами Міністерства освіти і науки, Академії педагогічних наук України, Третьої виставки-презентації «Інноваційні технології навчання» (2006); дипломом і другою пре­мією АНВО України за цикл навчальних посібників (2005, 2016, 2017), ювілейною медаллю АНВО України на честь її 20-річчя (2012), дипломом та першою премією з інновації «Підручники» АНВО України (2008, 2015); Подякою ректора НМАПО імені П.Л. Шупика (2011, 2015); орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2008).

Боброва Валентина Іванівна

В.І. Боброва

Доктор медичних наук, професор, невролог. Валентина Іванівна закінчила лікувальний факультет Запорізького державного медичного інституту (сьогодні – університету) з відзнакою у 1969 році. Пройшла шлях від асистента, доцента кафедри нервових хвороб із курсами нейрохірургії і психології вищеназваного інституту (1972-1985), доцента Національного медичного університету (НМУ) імені О.О. Богомольця, КМАПО (1985-2000) до професора кафедри медицини невідкладних станів НМАПО імені П.Л. Шупика (з 2000 р. по теперішній час). Дійсний член Європейської академії природознавчих наук (2008 р.). Наукові інтереси та важливі наукові розробки Валентини Іванівни поширюються на основні розділи неврології: судинні захворювання головного мозку, інтоксикації, ураження нервової системи, спадкові захворювання, травми нервової системи.

Основні напрямки наукових досліджень: цереброваскулярна патологія, закрита черепно-мозкова травма, спінальна травма, запальні захворювання нервової системи, надання екстреної медичної допомоги на догоспітальному та ранньому госпітальному етапах при екстремальних станах.

В.І. Боброва – автор і співавтор 410 наукових праць, у тому числі 12 монографій, 3 підручників, 20 навчально-методичних посібників, 8 методичних рекомендацій, 2 патентів, 13 інформаційних листів, 352 статей і тез.

Слонецький Борис Іванович

Б.І. Слонецький

Доктор медичних наук, професор, хірург. З 1982 по 1988 рік навчався у КМІ імені О.О. Бого-мольця, який закінчив за спеціальністю «лікар-лікувальник». У 1988-1989 pp. – лікар-інтерн, а у 1989-1991 pp. – лікар-хірург Чеме­ровецької центральної районної лікарні (ЦРЛ) Хмель­ницької області; 1991-1994 рр. – аспірант, а з 1994 по 1996 p. – асистент кафедри загальної хірургії Чернівецького державного медичного інституту. Кандидат медичних наук з 1994 року. Захистив дисертацію за спеціальністю «хірургія» «Шляхи оптимізації регенераторного процесу в анастомозах тонкої кишки в умовах перитоніту» (14.01.03) на засіданні спеціалізованої Вченої ради Українського державного медичного університету імені О.О. Богомольця МОЗ України. З 1996 по 1999 p. – докторант кафедри швидкої та невідкладної медичної допомоги КМАПО імені П.Л. Шупика. У 1999 р. – асистент кафедри загальної хірургії Буковинської державної медичної академії. У 1999-2001 рр. – асистент кафедри медицини невідкладних станів КМАПО імені П.Л. Шупика. Доктор медичних наук з 27 червня 2000 року. Дисертацію захистив за спеціальністю «хірургія» «Особливості лікування перфоративної виразки дванадцятипалої кишки в залежності від періоду протікання захворювання» на засіданні спеціалізованої Вченої ради КМАПО імені П.Л. Шупика МОЗ України. 2001- 2003 рр. – доцент кафедри медицини невідкладних станів КМАПО імені П.Л. Шупика. З 2003 р. по теперішній час – професор кафедри медицини невідкладних станів НМАПО імені П.Л. Шупика. Вчене звання професора кафедри медицини невідкладних станів – з 2005 року.

У 2009 році Б.І. Слонецькому присвоєно почесне звання «Заслужений лікар України»; у 2015 р. його нагороджено знаком «Відмінник освіти України». З 2016 року – академік Академії наук вищої освіти України.

Б.І. Слонецький є членом спеціалізованих Вчених рад Д 26.613.08 та Д 26.613.03 при НМАПО імені П.Л. Шупика.

Основні напрямки наукових досліджень: невідкладна гастроентерологія, малоінвазивні технології у невідкладній хірургії, перитонітологія, абдомінальний сепсис, медицина невідкладних станів, експериментальна хірургія.

Б.І. Слонецький автор 308 наукових і навчально-методичних праць, у тому числі 11 підручників, 1 монографії, 71 патенту України на винахід.

Зозуля Андрій Іванович

А.І. Зозуля

Доктор медичних наук, професор кафедри медицини невідкладних станів НМАПО імені П.Л. Шупика, нейрохірург, заслужений лікар України, лікар вищої категорії зі спеціальності «нейрохірургія, соціальна медицина».

У 1991-1997 рр. навчався у НМУ імені О.О. Бо­гомольця, у 1997-2000 рр. – в інтернатурі з фаху «нейрохірургія» на кафедрі нейрохірургії НМАПО імені П.Л. Шупика та КМКЛШМД. Із 2002 по 2017 р. працює лікарем-нейрохірургом в Олександрівській міській клінічній лікарні м. Києва. В 2005 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Ефективність нейрохірургічного лікування ішемічних інсультів, спричинених оклюзивно-стенотичними ураженнями сонних артерій» (нейрохірургія). В 2014 р. захистив докторську дисертацію на тему «Медико-соціальне обґрунтування якісно нової системи спеціалізованої допомоги хворим із судинною патологією головного мозку» (14.02.03 – соціальна медицина). З 2007 по 2010 р. одночасно працював асистентом кафедри нейрохірургії НМАПО імені П.Л. Шупика, а з 2011 року – асистентом кафедри медицини невідкладних станів НМАПО. З квітня 2012 року працює на посаді доцента цієї кафедри, а з квітня 2014 р. – на посаді професора. Має вищу кваліфікаційну категорію з фахів «нейрохірургія» і «соціальна медицина»; є Головним позаштатним нейрохірургом Департаменту охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації. Володіє всіма оперативними втручаннями, що стосуються нейрохірургії. Займається науковою роботою по розробці шляхів оптимізації невідкладної нейрохірургії і неврології при судинних захворюваннях головного мозку. Ним розроблено ряд інструментів (на які отримано патенти) для забезпечення нейрохірургічної допомоги хворим. На високому рівні забезпечує педагогічний процес на кафедрі, читає лекції, проводить практичні та семінарські заняття.

Основні напрямки наукових досліджень: нейрохірургія, цереброваскулярна патологія, медицина невідкладних станів.

Опублікував 171 наукову працю, серед них 3 підручники, 5 навчальних посібників, 12 інформаційних листів, 4 методичні рекомендації, 61 статтю і тези, з яких 132 у фахових виданнях. Отримав 15 посвідчень на винаходи та корисну модель, нагороджений грамотами КМДА, медалями.

Ганджа Тетяна Ігорівна

Т.І. Ганджа

Кандидат медичних наук, доцент. Після закінчення КМІ імені О.О. Богомольця у 1980 році навчалася в клінічній ординатурі на кафедрі госпітальної терапії № 2 цього ж інституту за спеціальністю «внутрішні хвороби». У 1982-1983 рр. працювала дільничним тера­певтом поліклініки № 1 IV Головного управління при МОЗ УРСР. Із 1983 по 1992 р. – лікар, а потім молодший науковий співробітник в Українському НДІ кардіології імені М.Д. Стражеска. В 1987 році захистила дисертацію на присудження вченого ступеня кандидата медичних наук.

З 1992 року Тетяна Ігорівна працює на посаді асистента кафедри швидкої та невідкладної медичної допомоги КДІУЛ (НМАПО імені П.Л. Шупика). У 1998 році рішенням Вченої ради КМАПО їй присвоєно вчене звання доцента цієї кафедри (у 2002 р. перейменована на кафедру медицини невідкладних станів).

За час роботи на кафедрі Т.І. Ганджа постійно виконувала обов’язки куратора передатестаційних циклів, циклів тематичного удосконалення та спеціалізації, з 2008 року – завуч кафедри медицини невідкладних станів. Вона брала участь у підготовці програм та навчальних планів циклів тематичного удосконалення, передатестаційних циклів, циклів спеціалізації, стажування, в тому числі програми для лікарів-інтернів за фахом «лікар загальної практики», «медицина невідкладних станів» та ін. Автор 86 наукових праць, 2 підручників, 2 монографій та 17 навчально-методичних посібників. Лікар вищої категорії за фахом «терапія» та «медицина невідкладних станів».

Іващенко Олег Васильович

О.В. Іващенко

Кандидат медичних наук, доцент. Навчався в Донецькому медичному інституті (ДонМІ) імені М. Горького з 1977 по 1983 р., а у 1983-1984 рр. – в інтернатурі цього ж закладу за спеціальністю «педіатрія», після закінчення якої працював лікарем-педіатром лікарні № 2 м. Горлівки Донецької області. З 1985 року, після первинної спеціалізації та тематичного удосконалення з анестезіології-реаніматології в ДонМІ, працював лікарем – ане­стезіологом-реаніматологом відділення анестезіології в тій же лікарні. З 1986 по 1987 р. – лікар-анестезіолог у Горлівській дитячій лікарні. 1987-1989 – роки навчання у клінічній ординатурі на кафедрі анестезіології та реаніматології ДонМІ, з 1987 по 2001 р. працював лікарем – анестезіологом-реаніматологом відділення реанімації ЦМКЛ № 1 м. Донецька. У 1995 р. захистив кандидатську дисертацію «Ефективність активних методів детоксикації у комплексній терапії синдрому ендогенної інтоксикації у дітей із гострим гастроентероколітом».

Із 2001 р., після обрання за конкурсом, працював асистентом кафедри швидкої та невідкладної медичної допомоги КМАПО імені П.Л. Шупика, а з 2006 р. по теперішній час – доцентом кафедри медицини невідкладних станів НМАПО імені П.Л. Шупика. У 2008 р. О.В. Іващенку присвоєно вчене звання доцента кафедри медицини невідкладних станів.

Основні напрямки наукових досліджень: невідкладна токсикологія, медицина невідкладних станів.

О.В. Іващенко є автором 135 наукових праць, 4 підручників, 1 монографії, 8 посібників, 6 методичних рекомендацій, має 4 посвідчення на раціо­налізаторські пропозиції. Лікар вищої категорії за фахом «анестезіологія» та «медицина невідкладних станів».

Орел Владислав Васильович

В.В. Орел

Кандидат медичних наук, доцент, анестезіолог. Навчався у НМУ імені О.О. Богомольця (1990-1996), згодом – там же на кафедрі ане­стезіології, реаніматології та медицини катастроф у магістратурі (1996-1999) і в аспірантурі (1999-2002). Із 2000 по 2003 р. працював асистентом цієї ж кафедри (за сумісництвом) і з 2001 по 2003 р. – лікарем-анестезіологом у Київській міській клінічній лікарні № 4 (за сумісництвом).

Із 2003 року по теперішній час працює на кафедрі медицини невідкладних станів НМАПО імені П.Л. Шупика, спочатку асистентом, із 2008 року – на посаді доцента, а з 2010 року – доцентом. У 2004 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Клініко-статистичне обґрунтування та інтенсивна терапія ускладнень гострого панкреатиту» за спеціальністю «анестезіологія та інтенсивна терапія», кандидат медичних наук. Із 2003 року по теперішній час працює дитячим лікарем-анестезіологом у Київській міській дитячій клінічній лікарні № 1 (за сумісництвом).

У 2003 році пройшов спеціалізацію з дитячої анестезіології та отримав кваліфікацію «лікар-спеціаліст» із фаху «дитяча анестезіологія», в 2008 році – «лікар-спеціаліст» із фаху «медицина невідкладних станів». Має вищу кваліфікаційну категорію з фаху «анестезіологія», вищу кваліфікаційну категорію з фаху «дитяча анестезіологія», вищу кваліфікаційну категорію з фаху «медицина невідкладних станів».

Основні напрямки наукових досліджень: дитяча анестезіологія та інтенсивна терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія, медицина невідкладних станів.

В.В. Орел – автор 82 друкованих праць, у тому числі 3 підручників, 9 навчальних посібників, 1 патенту, 3 методичних рекомендацій, 1 інформаційного листа.

Марков Юрій Іванович

Ю.І. Марков

Доцент кафедри медицини невідкладних станів НМАПО імені П.Л. Шупика (2008-2016). Навчався на 1-му лікувальному факультеті КМІ імені О.О. Бо­го­­-мольця, який закінчив у 1984 році. У 1984-1985 рр. на базі лікарні № 22 м. Києва проходив інтернатуру за спеціальністю «терапія», по закінченні якої працював у 1985-1986 рр. у Київському міському лікарсько-фізкультурному диспансері.

У 1986-1988 рр. працював у Білгород-Дні­стров­ській центральній міській лікарні (Одеська обл.) спочатку на посаді завідувача відділенням профілактики, а згодом – дільничним терапевтом поліклінічного відділення; у 1988-1993 рр. – виїзним лікарем Станції швидкої медичної допомоги м. Києва (з них останні 4,5 року – в анестезіолого-реанімаційній токсикологічній бригаді ШМД); у 1993-1994 рр. – терапевтом-рятівником відділення спеціалізованих бригад швидкого реагування науково-практичного об’єднання швидкої медичної допомоги.

З 1994 р. (після проходження спеціалізації з анестезіології та реанімації у Харківському державному інституті удосконалення лікарів) працював лікарем-анестезіологом клініки реанімації, анестезіології та інтенсивної терапії (яку згодом було реорганізовано у відділення інтенсивної терапії загального профілю) Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (КМКЛШМД). З 2006 р. викладав погодинно на кафедрі анестезіології та інтенсивної терапії, а з 2016 р. працює на посаді доцента кафедри анестезіології та інтенсивної терапії НМАПО імені П.Л. Шупика. Він автор та співавтор 122 друкованих робіт, з яких 15 – у закордонних виданнях.

Максименко Михайло Васильович

М.В. Максименко

Кандидат медичних наук, доцент кафедри медицини невідкладних станів НМАПО імені П.Л. Шупика. Закінчив медичний факультет Сумського державного університету у 2002 ро­ці. З 2002 по 2004 р. нав­чався в інтернатурі на кафедрі торакоабдомінальної хірургії ХМАПО за фахом «хірургія». З 2004 по 2006 р. навчався у клінічній ординатурі на кафедрі медицини невідкладних станів НМАПО імені П.Л. Шупика за фахом «хірургія». У 2009 році достроково захистив кандидатську дисертацію у спеціалізованій Вченій раді НМАПО імені П.Л. Шупика МОЗ України. Працюючи над дисертаційною роботою в аспірантурі, М.В. Максименко був удостоєний академічної стипендії Кабінету Міністрів України імені М.С. Грушевського. З 2009 по 2010 р. працював старшим лаборантом на кафедрі медицини невідкладних станів НМАПО імені П.Л. Шупика. З 2010 р. обраний за конкурсом на посаду асистента, а з 2015 року – доцента цієї кафедри. З 2012 року – вища категорія з хірургії. За період з 2006 по 2016 р. провів близько 1500 оперативних втручань різного ступеня складності. М.В. Мак­си­менко постійно удосконалюється як практичний лікар-хірург.

М.В. Максименко – науковий керівник магістерської роботи на тему «Оптимізація діагностики та лікування пацієнтів із гострою судинною недостатністю кишківника на догоспітальному та ранньому госпітальному етапах» на кафедрі медицини невідкладних станів. Ним опубліковано 111 друкованих праць, у фахових виданнях – 62 статті, 3 публікації за кордоном (Грузія, Великобританія). Він співавтор 7 навчальних посібників та 3 методичних рекомендацій, 1 національного підручника, 25 патентів України на корисну модель та 2 інформаційних листів.

Вербицький Ігор Володимирович

І.В. Вербицький

Кандидат медичних наук, доцент. Закінчив 1-й лікувальний факультет НМУ імені О.О. Богомольця у 2006 році, там же з 2006 по 2009 р. пройшов інтернатуру на кафедрі хірургії № 2 за фахом «хірургія». Під час проходження інтернатури на «відмінно» виконав учбову програму, проявив себе як грамотний спеціаліст, був рекомендований до вступу у клінічну ординатуру. З 2009 по 2011 р. навчався у клінічній ординатурі на кафедрі медицини невідкладних станів НМАПО імені П.Л. Шупика за фахом «хірургія». На другому році навчання у клінічній ординатурі затвердив тему кандидатської ди­сертації «Особливості перебігу та лікування синдрому «короткої кишки» у хворих похилого та старечого віку з гострими захворюваннями кишечника» за спеціальністю 14.01.03 – «хірургія». У 2015 р. захистив кандидатську дисертацію за вказаною темою у спеціалізованій Вченій раді Д 26.613.08 НМАПО імені П.Л. Шупика МОЗ України.

Працюючи над дисертаційною роботою в аспірантурі, І.В. Вербицький був удостоєний академічної стипендії Кабінету Міністрів України імені М.С. Грушевського.

Із 2014 р. обраний за конкурсом на посаду асистента кафедри медицини невідкладних станів. Під час роботи на кафедрі активно бере участь у розробці методичних рекомендацій, підготовці навчальних посібників, наукових публікацій. Самостійно підготував та проводить практичні заняття із лікарями-інтернами та курсантами, веде активну практичну та наукову діяльність.

За період із 2009 по 2016 р. І.В. Вербицьким опубліковано 26 робіт у фахових виданнях ВАК України, 4 тези в наукових збірниках конференцій, 1 методичну рекомендацію, отримано 8 патентів України на корисну модель.

Волосовець Антон Олександрович

А.О. Волосовець

Кандидат медичних наук, доцент кафедри. У 2001 році з відзнакою закінчив Український медичний ліцей при НМУ імені О.О. Бо­го-­мольця. Того ж року вступив та у 2007 році закінчив навчання у НМУ за спеціальністю «лікувальна справа». Отримав диплом із відзнакою та був рекомендований Вченою радою НМУ до навчання у магістратурі. Занесений до Золотої Книги Пошани НМУ. Одночасно працював старшим лаборантом кафедри неврології НМУ.

У 2009 році завершив підготовку в інтернатурі та успішно захистив магістерську роботу за спеціальністю «неврологія». З 2009 по 2011 р. навчався в аспірантурі НМУ за спеціальністю «нервові хвороби», яку закінчив достроково, захистивши у травні 2011 р. кандидатську дисертацію на тему «Нейрогенна ротоглоткова дисфагія в гострий період мозкового інсульту: механізми виникнення, методи діагностики та ведення хворих» (науковий керівник – д.м.н., професор С.М. Віничук).

З 2011 року був обраний на посаду асистента кафедри неврології НМУ. Брав активну участь у науковому та громадському житті університету. Входив до Ради молодих вчених НМУ та МОЗ України, був заступником головного редактора Українського наукового молодіжного журналу. У 2009 році пройшов професійне стажування у госпіталі медичного факультету Університету м. Анжер, Франція; у 2010 році стажування у науковій лабораторії Університету м. Гейдельберг, Німеччина; у 2014 році – стажування у клініці традиційної китайської медицини Департаменту охорони здоров’я провінції Ганьсу, Китайська Народна Республіка.

З 2014 по 2017 р. навчався в очній докторантурі на кафедрі медицини невідкладних станів НМАПО імені П.Л. Шупика. Тема дисертації «Клініко-патогенетична характеристика та фактори ризику гострого ішемічного інсульту залежно від часу виникнення: особливості діагностики, лікування та прогнозу» (науковий консультант завідувач кафедри медицини невідкладних станів НМАПО імені П.Л. Шупика, д.мед.н., професор І.С. Зозуля).

З грудня 2017 року працює на посаді доцента кафедри медицини невідкладних станів НМАПО імені П.Л. Шупика.

Є автором 90 наукових робіт та 6 патентів на корисну модель. Основний науковий напрямок робіт – діагностика та терапія ускладнень цереброваскулярної патології.

Крамарьова Ольга Геннадіївна

О.Г. Крамарьова

Кандидат медичних наук, асистент кафедри. Закінчила НМУ імені О.О. Богомольця у 2009 році. Після закінчення інтернатури поступила у клінічну ординатуру, а у 2013-2016 роках пройшла навчання в аспірантурі за спеціальністю «ане­сте­зіологія та інтенсивна терапія». Коло наукових інтересів – проблеми лікування пацієнтів із тяжкою черепно-мозковою (ЧМТ) та тяжкою поєднаною травмою, штучна вентиляція легень, набряк мозку при ЧМТ, поліуричні синдроми у постраждалих із тяжкою ЧМТ, посттравматичні менінгіти, гострий респіраторний дистрес-синдром, надання невідкладної допомоги пацієнтам із поєднаною травмою.

Має 10 публікацій у наукових медичних виданнях.

Набухотний Петро Федорович

П.Ф. Набухотний

Заслужений лікар України. У 1975 році вступив до Чер­ні­вець­кого медичного університету, який закінчив у 1981 році, лікувальний факультет за спеціальністю «терапія». Про­тягом 1981-1982 років проходив інтернатуру в м. Києві за направленням для роботи на Київську міську станцію швидкої медичної допомоги. Починав працю­вати лікарем на загальнопрофільній бригаді, з 1984 року – на кардіологічній бригаді (МКБ). З 1985 року переведений на посаду старшого лікаря підстанції № 11, а з 1987 року по теперішній час обіймає посаду завідувача відділенням № 11 Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (ЦЕМД та МК) м. Києва.

У 1984 році атестований на II категорію за фахом «кардіологія». У 1986 році присвоєна вища кваліфікаційна категорія за фахом «кардіологія». В 2001 та 2006 роках підтверджена вища категорія за фахом «кардіологія», а в 2011 році підтверджені вищі кваліфікаційні категорії за фахом «кардіологія» та «медицина невідкладних станів». Основні напрямки практичної роботи: невідкладна кардіологія і терапія, медицина невідкладних станів.

Неодноразово нагороджувався грамотами, подяками МОЗ України, ДОЗ м. Києва, Центру ЕМД та МК. Нагороджений нагрудним знаком Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я «Знак пошани».

11 червня 2007 року Указом Президента України № 521 П.Ф. Набухотному присвоєно почесне звання «Заслужений лікар України».

Тутченко Микола Іванович

М.І. Тутченко

Доктор медичних наук, професор. У 1972 році закінчив Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця. До 1976 року працював хірургом Ірпінської ЦРЛ Київської області. З 1976 по 1986 р. – лікар, а потім науковий співробітник Київського НДІ клінічної та експериментальної хірургії, де захистив кандидатську та докторську дисертації з питань хірургічної гастроентерології. З 1986 по 1992 р. – доцент, а згодом професор кафедри медицини невідкладних станів КДІУЛ. З 1992 р. – завідувач кафедри хірургії стоматологічного факультету НМУ імені О.О. Богомольця.

За період роботи написав самостійно та у спів­авторстві понад 300 наукових праць, автор 4 монографій, був науковим керівником 14 кандидатських та консультантом 2 докторських дисер­тацій. У 2000 році з колективом співробітників лікарні швидкої і невідкладної допомоги та науковців здійснив ортотопічну пересадку печінки. За період роботи впровадив лапароскопічні технології в абдомінальній хірургії, є заслуженим лікарем України.

Рощін Георгій Георгійович

Г.Г. Рощін

Доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри медицини катастроф та військової медичної підготовки НМАПО імені П.Л. Шу-­пика. У 1977 році з відзнакою закінчив Чер­ні­вецький медичний інститут. У 1977-1981 рр. – працював лікарем-хірургом у Кам’я­нець-Подільській ЦРЛ Хмельницької області. У 1981-1984 рр. – навчався в клінічній ординатурі та працював лікарем-хірургом у Київському НДІ клінічної та експериментальної хірургії, де під керівництвом академіка О.О. Шалімова розпочав свою наукову діяльність із вивчення проблеми хірургічного лікування хронічних гепатитів і цирозу печінки та у 1988 р. захистив кандидатську дисертацію. Упродовж наступних семи років брав участь у становленні й розбудові нової КМКЛШМД, де очолював хірургічне відділення.

У 1991 році очолив КМКЛШМД, а у 1992 році при реорганізації лікарні в Київське науково-практичне об’єднання швидкої медичної допомоги та медицини катастроф (КНПОШМД та МК) був призначений генеральним директором об’єднання. На цій посаді Г.Г. Рощіну вдалося вперше на теренах України та й усього СНД створити науково-практичну установу, до складу якої входили клініки як структурні штатні одиниці. Тут проводяться операції на відкритому серці, команда молодих хірургів готується до трансплантації печінки, яку здійснено у 2000 році. В 1997 році об’єднання було реорганізоване в Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (УНПЦЕМД та МК). Г.Г. Рощін призначений його директором і працював на цій посаді до 2012 року.

Будучи керівником науково-практичної установи, Г.Г. Рощін поєднує виконання адміністративних функцій і науково-дослідницьку роботу. У 2006 р. він захистив докторську дисертацію та отримав звання професора. З 1992 року працює у НМАПО імені П.Л. Шупика асистентом, доцентом кафедри швидкої та невідкладної медичної допомоги, а з грудня 1996 року – завідувачем кафедрою медицини катастроф та військово-медичної підготовки.

За високі досягнення в розвитку медичної галузі Г.Г. Рощін відзначений державними нагородами: грамотою Президента України «За сумлінну працю, значний особистий внесок у розвиток і зміцнення Української держави», грамотою Верховної Ради України «За вагомий особистий внесок у справу забезпечення державної безпеки України, прав і свобод громадян, активну участь у підготовці та організації міжнародного антитерористичного навчання», грамотою МОЗ України, орденом «За заслуги» III ступеня, відзнакою МНС України «За відвагу в надзвичайній ситуації» II ступеня, медаллю Уряду штату Каліфорнія (США) «За заслуги в розвитку співпраці між службами екстреної медичної допомоги та медицини катастроф між Україною та США»; йому присвоєні почесні звання заслуженого лікаря України, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки. Професор Г.Г. Рощін є членом редколегій багатьох журналів, головою координаційної ради ВГО «Всеукраїнська рада реанімації (ресусцитації) та екстреної медичної допомоги»; головою проблемної комісії МОЗ та НАМН України «Медицина невідкладних станів та медицина катастроф», лікарем вищої кваліфікаційної категорії з медицини невідкладних станів, хірургії та організації охорони здоров’я. Був головним позаштатним спеціалістом МОЗ України за спеціальністю «медицина невідкладних станів».

Худошин Валентин Костянтинович

В.К. Худошин

Кандидат медичних наук, доцент, анестезіолог. Закінчив у 1962 році Вінницький медичний інститут. У 1962 році працював лікарем у Київській обласній туберкульозній лікарні, в 1963 р. – у Київській обласній лікарні лікарем-анестезіологом. У 1965-1967 рр. навчався в аспірантурі на кафедрі анестезіології та інтенсивної терапії Київського інституту вдосконалення лікарів. У 1971 р. захистив кандидатську дисертаційну роботу і був зарахований асистентом цієї кафедри, а з 1974 року – доцентом. Із 1988 року – доцент кафедри швидкої та невідкладної медичної допомоги КНАПО імені П.Л. Шупика.

У 1974-1975 рр. В.К. Худошин викладав ане­сте­зіологію в Конакрійському університеті в Республіці Гвінея. У 1980-1984 рр. був керівником групи викладачів у В’єнтьянському університеті Лаосу, яка надавала допомогу у підготовці національних кадрів та поліпшенні медичного обслуговування населення Лаосу. Посольство СРСР у Лаосі оголосило В.К. Худошину подяку за сумлінну працю.

Працюючи на кафедрі швидкої та невідкладної медичної допомоги (нині кафедра медицини невідкладних станів), доцент В.К. Худошин зробив значний внесок у навчально-методичну роботу, неодно­разово заміщав завідувача кафедрою. Відомий як високопрофесійний лікар та викладач, прекрасний завуч. Провів близько 4,5 тисячі знеболень при різноманітних операціях, у тому числі і на серці. Безпосередньо пролікував та проконсультував понад 25 тисяч хворих. Автор та співавтор понад 20 програм та робочих планів. Опублікував близько 50 наукових праць, у тому числі підручників, навчальних посібників, монографій, довідників. У 2009 році дочасно пішов із життя.

Курашов Олег Вікторович

О.В. Курашов

Кандидат медичних наук, доцент, токсиколог. У 1984 році закінчив КМІ імені О.О. Бо­го­мольця. У 1984-1985 рр. – інтерн при лікарні № 16 м. Києва; 1985-1990 – лікар токсикологічного відділення КМКЛШМД; 1990 р. – призначений завідувачем відділення екстракорпоральної детоксикації цієї ж лікарні; у 1993 році захистив кандидатську дисертаційну роботу; з 1992 року – асистент кафедри швидкої та невідкладної медичної допомоги, 1996 р. – старший науковий співробітник. 1998 – доцент. Опублікував 46 наукових праць, у тому числі співавтор монографії «Практическая неврология» за редакцією проф. І.С. Зозулі.

Прекрасний педагог, лікар-токсиколог вищої кваліфікаційної категорії, куратор навчальних циклів кафедри. У 2000 році звільнився за власним бажанням.

Бусло Олена Олександрівна

О.О. Бусло

Кандидат медичних наук, доцент, терапевт. У 1975 році закінчила КМІ імені О.О. Бо­го­­мольця з відзнакою. 1975-1977 рр. – клінічний ординатор Київ­ського інституту клінічної медицини імені академіка М.Д. Стражеска; 1977-1979 рр. – молодший науковий співробітник відділу серцевої недостатності того ж інституту; 1979-1982 рр. – аспірант НДІ кардіології імені А.Л. Мяснікова; 1985 р.– асистент кафедри кардіології ВКНЦ АМН СРСР. У 1983 році захистила кандидатську дисертаційну роботу. У 1988 році зарахована асистентом кафедри швидкої та невідкладної медичної допомоги КДІУЛ, з 1990 року – доцент. Висо­ко­професійний лікар-терапевт, викладач. Проводила навчання на кафедрі за системою навчальних модулів. Опублікувала близько 20 наукових праць. Звільнена за власним бажанням у 1992 році.

Поліщук Людмила Леонтіївна

Л.Л. Поліщук

Кандидат медичних наук, доцент, невролог. У 1973 році закінчила Івано-Франківський медичний інститут; 1974-1975 рр. – лікар-інтерн із неврології; з 1975 року лікар-невролог санаторію «Лазур­ний» При­мор­ського краю; 1980 р. – лікар-невролог Кре­мен­чуцької фізіотерапевтичної лі­кар­ні; 1982-1984 рр. – клінічний ординатор кафедри неврології № 2 Київського інституту удосконалення лікарів; 1987 р. – лікар-невролог медсанчастини КПО імені Артема, 1988 – лікар-невролог республіканської лікарні МВС. Кандидат медичних наук з 1991 року. В 1992 році зарахована за конкурсом асистентом кафедри швидкої та невідкладної медичної допомоги КДІУЛ. На кафедрі виявила хороші організаторські здібності, працюючи куратором інтернатури. Лікар вищої кваліфікаційної категорії. Опублікувала близько 50 науко­вих праць. Звільнилася за власним бажанням у 2002 році.

Поділитися з друзями: