Розділи: Токсикологія |

Інтоксикація нітро- та хлорпохідними фенолу

В.С. Ткачишин, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ

Пестициди — нітро- і хлорпохідні фенолу — високотоксичні речовини з вираженими кумулятивними властивостями. Препарати цієї групи мають широкий спектр дії, використовуються у сільському господарстві для боротьби зі шкідниками, як і фунгіциди, гербіциди, інсектициди, акарициди. Мають різкий запах фенолу. Застосовуються у вигляді дустів і розчинів.

Нітропохідні фенолу мають малу летючість, не гідролізуються, активність їх у кислому середовищі вище, ніж у лужному. Хлорпохідні фенолу більш летючі, мають виражений місцевий подразнюючий вплив на шкіру і слизові оболонки.

Циркуляція пестицидів — представників цієї групи — в організмі людини представлена на рисунку.

Надходять в організм нітрофенольні сполуки у вигляді пилу й аерозолю через органи дихання, неушкоджену шкіру, травну систему. В організмі вони швидко перетворюються в менш токсичні речовини. Виділяються нирками з сечею та через травний канал з калом частково у незміненому вигляді, частково у формі метаболітів. Отруєння дуже швидко розвиваються у спекотну погоду, тому що пестициди дуже добре всмоктуються через шкіру і слизові оболонки.

Патогенез

Основою патогенезу отруєння є порушення обміну речовин — посилення процесів окиснення з одночасним пригніченням фосфорилювання, що супроводжується гальмуванням утворення макроергічних сполук — аденозинтрифосфату (АТФ). Це призводить до підвищення основного обміну (виснаження резервів вуглеводів, погіршення енергопостачання клітин, втрата маси тіла) і гіпертермії. Внаслідок різкого посилення теплопродукції порушується терморегуляція. Тому гостре отруєння нітрофенольними препаратами протікає по типу теплового удару.

Нітро- і хлорпохідні фенолу чинять подразливу дію на шкіру та слизові оболонки.

Як і нітропохідні бензолу, вони є метгемоглобіноутворювачами. Внаслідок цього виникає метгемоглобінемія, розвивається гемічна гіпоксія з ураженням паренхіматозних органів та нервової системи.

Для цих отрутохімікатів є характерним вторинний гемоліз еритроцитів з ураженням печінки, нирок. Їм притаманна також гонадотропна й ембріотоксична дія.

Патологоанатомічна картина

Відмічається жовтувате забарвлення шкіри, слизових оболонок та коричневе — жирової тканини. Дуже швидко розвиваються м’язове задубіння, зневоднення ряду внутрішніх органів, набряк легень і мозку. При мікроскопічних дослідженнях виявляються гемодинамічні розлади у вигляді розширення і повнокрів’я кровоносних судин у міокарді, печінці, нирках, селезінці. Спостерігаються гіпертрофія міокарда, масивна інфільтрація його клітинними елементами. У печінці й нирках — дистрофічні зміни.

Клінічна картина

Розрізняють гостре і хронічне отруєння нітро- та хлорпохідними фенолу.

Гостре отруєння

Гостре отруєння буває легке, середньої тяжкості і тяжке. Має значення механізм потрапляння отрутохімікатів в організм. Це проявляється розвитком симптомів, що виникають як результат подразливої дії на шляхах надходження отрути. Найбільш характерні зміни спостерігаються при попаданні отрутохімікатів на шкіру: виникають її почервоніння, висипка, сверблячка і печіння (гіперсенситивний синдром).

При отруєннях легкого ступеня клінічні симптоми можуть проявитися через декілька днів, як правило, на 2-гу або 3-тю добу після контакту з отрутохімікатами. З’являються ознаки їх загальнотоксичної дії на організм, а саме: загальна слабкість, підвищена стомлюваність, головний біль, запаморочення, дзвін у вухах (астеновегетативний синдром). Можливі диспепсичні розлади (диспепсичний синдром) у вигляді нудоти, блювання, проносу, що при поглибленні симптоматики призводить до зневоднення організму. Виникає колікоподібний біль у животі (больовий синдром).

Температура тіла підвищується до 38 °С (гіпертермічний синдром). З боку серцево-судинної системи відмічаються тахікардія, артеріальна гіпотензія, глухість тонів серця (кардіальний синдром із розвитком міокардіодистрофії).

При отруєннях середнього ступеня тяжкості температура тіла підвищується до 38–39 °С. Мають місце симптоми ураження печінки (токсичний гепатит) і нирок зі зниженням добового діурезу (токсичний нефрит, гостра ниркова недостатність). Спостерігаються альбумінурія, гематурія, глюкозурія. Характерними є різко виражена пітливість, в основному вночі, сонливість та адинамія (астеноневротичний синдром).

Реєструється виражене метгемоглобіноутворення (гемічна гіпоксія) та інтенсивний вторинний гемоліз еритроцитів (гемолітична анемія).

При тяжких отруєннях істотне місце у клінічній картині захворювання займає гіпертермія. Температура тіла підвищується до 39–40 °С, розвивається клінічна картина по типу теплового удару, виникає пропасниця. З боку серцево-судинної системи відзначаються тахікардія, аритмія (синдром порушення ритму та провідності). Артеріальний тиск спочатку підвищується, потім — падає (гіпер- та гіпотонічний синдром відповідно). Симптоматика з боку органів дихання характеризується частим поверхневим диханням, задишкою (респіраторний синдром).

Шкіра та слизові оболонки мають жовте забарвлення (ксантопротеїнова реакція) за рахунок взаємодії пестициду з тканинними білками (шкірний синдром). Також розвивається жовтяниця, зумовлена виникненням токсичного гепатиту.

У крові знижується вміст гемоглобіну (анемія) та лейкоцитів (цитопенічний синдром), підвищується рівень метгемоглобіну, ретикулоцитів, з’являються тільця Гейнца – Ерліха (синдром дегенеративно-дистрофічних змін). Метгемоглобіноутворення призводить до ціанозу, кров стає характерного шоколадно-бурого кольору, наростає гіпоксія. При значній втраті рідини може зростати кількість еритроцитів у периферичній крові. При біохімічному дослідженні крові виявляють збільшення кількості білірубіну, залишкового азоту й сечовини. Нерідко в крові з’являються молочна кислота й ацетон, підвищується рівень глюкози, калію і натрію, зростає активність трансфераз, альдолази.

На електрокардіограмі — ознаки гіпоксії міокарда і порушення коронарного кровообігу.

На тлі ейфорії швидко розвиваються відчуття страху, психомоторне збудження. Далі — помутніння свідомості, тонічні судоми, колапс, кома (синдром токсичної коми) і смерть. Причиною смерті найчастіше є набряк легень і мозку (набряковий синдром).

Діагностичне і прогностичне значення має визначення концентрації самих пестицидів даної групи або їх метаболітів у крові або сечі.

Хронічне отруєння

Клінічна картина хронічного отруєння характеризується своєрідною симптоматикою із наявністю низки синдромів (таблиця).

Лікування

1. Виведення потерпілого із зони ураження. Заміна забрудненого одягу.
2. Термінове промивання шлунка з наступним уведенням сольового проносного у разі надходження пестицидів через органи травлення. При попаданні отрутохімікатів на шкіру слід вимити тіло теплою водою з милом (гарячий душ або ванна протипоказані).
3. Розташування потерпілого у прохолодній кімнаті, застосування прохолодних ванн, обгортань, холодного питва, шматочків льоду для ковтання, морозива.
4. При гострій інтоксикації показане введення метиленового синього — 25–50 мл 1% розчину внутрішньовенно. При гострій та хронічній інтоксикації — 20 мл 40% розчину глюкози з 300 мг аскорбінової кислоти внутрішньовенно.
5. Внутрішньом’язові ін’єкції АТФ (1 мл 1% розчину).
6. Для поповнення запасів рідини застосовують краплинне вливання 150 мл 5–10% глюкози, 0,5–1 л ізотонічного розчину натрію хлориду. Форсований діурез.
7. У ранні терміни інтоксикації показане введення стероїдних гормонів.
8. Для зниження основного обміну призначають антитиреоїдні препарати.
9. Застосування серцевих, седативних, снодійних засобів (протипоказані великі дози барбітуратів), кисня.
10. Ретельне дотримання дієти з обмеженням жирів, надалі — диспансерне спостереження.

Експертиза працездатності при гострих інтоксикаціях залежить від тяжкості перебігу отруєння і залишкових явищ. Повернення до роботи можливе лише у разі повного відновлення основних показників діяльності організму. Легкі форми гострої інтоксикації є зворотними. Вони супроводжуються тимчасовою непрацездатністю з поверненням до роботи при нормалізації стану. Після перенесення тяжких отруєнь, при наявності залишкових явищ пацієнт направляється на медико-судову експертну комісію для встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності внаслідок професійного захворювання. Таким особам подальша робота в умовах дії нітро- та хлорпохідних фенолу протипоказана.

При хронічних отруєннях питання непрацездатності вирішуються індивідуально залежно від тяжкості стану, клінічних ознак інтоксикації та зворотності патологічного процесу. У більшості випадків при явищах хронічної інтоксикації показане переведення потерпілого на іншу роботу.

Профілактика

При роботі із нітро- та хлорпохідними фенолу слід виконувати загальноприйняті правила техніки безпеки для запобігання отруєнням цими речовинами. Необхідне дотримання заходів індивідуального захисту органів дихання та шкіри. Робота із пестицидами має проводитися у протигазі, спецодязі з пилонепроникної тканини, нарукавниках, гумових рукавичках і чоботах. Необхідне щоденне прання спецодягу. При високій температурі навколишнього середовища рекомендується скорочення робочого дня.

Слід пам’ятати, що до роботи із пестицидами не допускають осіб віком до 18 років, чоловіків віком віж 55 років, жінок віком понад 50 років, вагітних і жінок, які годують груддю, а також таких, які перенесли інфекційні захворювання або хірургічні операції протягом останніх 12 місяців.

Поділитися з друзями: